Долина Маринер на Марсі — це унікальне геологічне явище, однак її розмір робить дослідження за допомогою традиційних роверів практично неможливим. Тож вчені пропонують використовувати з цією метою гелікоптери, подібні до Ingenuity.
Дослідження долини Маринер
На 56-й міжнародній конференції з наук про планети та Місяць, що недавно завершилася, одна з доповідей була присвячена цікавому аспекту вивчення Марса. Її авторами є команда вчених та інженерів, які останнім часом займалися випробуванням безпілотних літальних апаратів у пустелі Алворд, штат Орегон.
Якщо бути точнішим, то мова про дослідження долини Маринер. Вона являє собою найбільший каньйон Сонячної системи. Її довжина складає 4000 км, тобто якби вона розташовувалася на Землі, то простягнулася б через усі Сполучені Штати, від океану до океану. При цьому ширина його у деяких місцях сягає 200 км, а глибина — семи.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруУсе це робить Долину Маринер унікальним місцем для дослідження геологічного минулого планети. Адже схили гігантського каньйону містять оголення багатьох шарів геологічних відкладень. Проте дістатися до них не так просто, адже вони являють собою урвища висотою в сотні метрів. Тож застосувати з цією метою ровери, як це робилося досі, не вийде.
Гелікоптери
Саме тому команда дослідників пропонує інше рішення — гелікоптери. Вони зможуть підлетіти до схилів долини Маринер достатньо близько і дослідити їхні складові візуально, а то й узяти зразки для подальшого вивчення на місці чи в лабораторії на Землі.
Ця концепція вже показала свою ефективність безпосередньо на Марсі. Йдеться про безпілотний гелікоптер Ingenuity, що свого часу прибув на Марс разом із ровером Perseverance. За час своєї роботи на Червоній планеті він здійснив 72 польоти загальною тривалістю 128 хв і подолав при цьому 17 км.
У нових випробуваннях на Землі брали зразки техніки наступного покоління. У складних геологічних умовах вони зібрали спектральні дані та дані мікрохвильової радіометрії щодо змін вологості ґрунту протягом дня, визначили хімічний склад виходів порід, які ідентифікували фенокристи плагіоклазу (кристали, утворені внаслідок вулканізму), та створили цифрові моделі рельєфу Міккі-Баттс, висота якого становить приблизно 600 м.
За матеріалами phys.org
