Нещодавно Інтернет вчергове заповнився повідомленнями про «унікальний парад планет, який ми зможемо спостерігати». Насправді, звичайно, все як у тому старому анекдоті: не унікальний, не парад і побачити ми його не зможемо. Але що все-таки стоїть за цими повідомленнями? Чи відбуватиметься на небі щось незвичайне наприкінці травня та перші дні червня?
18 травня Юпітер — найбільша планета Сонячної системи — вступив у сполучення із Сонцем, тобто воно на деякий час опинилося між Юпітером і Землею. Після цього він «пересунувся» з вечірнього неба на ранкове. Цей «переїзд», починаючи з листопада, послідовно здійснювали всі зовнішні планети. Ранкова видимість Венери триває з кінця серпня минулого року, Меркурія — з 11 квітня 2024-го. Таким чином, усі великі планети зараз розташовані західніше нашого світила (якщо дивитися з наших широт — праворуч). «Крайнім правим» у цьому ряду був і ще довго буде Сатурн, кутова відстань між ним і Сонцем у день юпітеріанського сполучення складала 70°.
Багато це чи мало? Нагадаємо, що 20 квітня всі великі планети разом із Сонцем було видно в межах сектора розміром 66°, але помітного галасу з цього приводу ЗМІ тоді не здіймали. Звичайно, це менше 90° (прямого кута), «потрапляння» в який, згідно з класичним астрономічним визначенням, означає настання «параду планет». Але в тому ж визначенні сказано, що цей кут має бути з вершиною в Сонці, а ми спостерігаємо із Землі. Неважко зрозуміти, що коли Юпітер перебуває у сполученні з нашим денним світилом, тобто по інший бік від нього, напрямки на нього та на нашу планету мають бути прямо протилежними, а отже, кут між ними дорівнює 180°. Якось забагато для «параду»…
Деякі астрономи запропонували для таких подій, коли кілька великих планет «збираються» на відносно невеликій ділянці неба, термін «вирівнювання». Він не зовсім точно відображає суть справи — все-таки для «вирівнювання» небесним тілам потрібно максимально наблизитися до якоїсь прямої лінії, а отже, ми б їх мали бачити на небі дуже близько одне від одного й уже напевно не на відстані 70°.
Але найсмішнішими є поради спостерігати це «вирівнювання», особливо для мешканців України чи більш північних широт. 18 травня, коли Юпітер із точки зору наземних спостерігачів перебував на небі найближче до Сонця, Венера була менш ніж у 5° від нього, тобто ці два об’єкти вже точно «випадають із розгляду». В той же день у половині градуса від Венери пройшов Уран. Цю далеку планету навіть на найтемнішому небі дуже важко розгледіти неозброєним оком, а в навколосонячному ореолі це гарантовано неможливо — отже, його теж «викреслюємо». Меркурій 18 травня мав елонгацію понад 24°, що не так уже й мало… якби ми жили десь ближче до екватора. На широті Києва він сходив лише на 40 хвилин раніше за Сонце, в дуже світлих сутінках, тобто й він не мав «парадного вигляду». Наступними днями він лише наближатиметься до світила й умови його видимості погіршуватимуться.
Лишаються всього три «учасники» — Марс, Сатурн і Нептун. Останній за жодних умов не видно без допомоги астрономічних інструментів. Кутова відстань між двома першими 18 травня складала 25° і продовжувала зростати — погодьтеся, забагато для «вирівнювання». У підсумку замість розрекламованого «параду» отримуємо дві не дуже яскравих планетки (видимий блиск Марса та Сатурна зараз трохи нижче першої зоряної величини), які можна спробувати знайти після 4-ї години, в ранкових сутінках, низько над східною частиною горизонту. В останній ранок травня це допоможе зробити Місяць, що спостерігатиметься в 4° від «володаря кілець». А 4 червня Венера ненадовго сховається за сонячним диском, після чого розпочнеться її вечірня видимість, і весь «парад» безнадійно порушиться.
Про зближення Місяця з іншими планетами Сонячної системи можна прочитати тут.
