Астрономи виявили пульсар, який тікає

Вивчивши дані, зібрані космічним гамма-телескопом Fermi та комплексом радіотелескопів VLA, команда американських астрономів вперше зуміла виміряти швидкість пульсара J0002 (PSR J0002+6216). Виявилося, що вона становить 1110 км/с, що вп’ятеро більше за швидкість руху середньостатистичного пульсара. J0002 зміг би подолати відстань між Землею та Місяцем лише за 6 хвилин.

Залишок наднової СТВ 1 у видимому діапазоні. Джерело: Scott Rosen

Пульсар був відкритий у 2017 році в межах некомерційного проєкту Einstein@Home. Його учасники надають свої комп’ютери для аналізу даних, зібраних телескопом Fermi. J0002 розташований у сузір’ї Кассіопеї на відстані близько 6500 світлових років від Сонця. Він утворився зовсім недавно. Про це свідчить його висока швидкість обертання, що становить 8,7 обертів на секунду.

Під час подальших спостережень астрономи змогли виявити по сусідству з J0002 залишок наднової, який отримав позначення CTB 1. Він розташований на відстані 53 світлових років від нинішньої позиції пульсара. Обчисливши швидкість і напрямок руху останнього, астрономи встановили, що 10 тис. років тому він перебував у точці, яка практично збігається з центром CTB 1.

На думку астрономів, аномально висока швидкість J0002 пояснюється тим, що вибух наднової, яка його породила, мав асиметричну форму. У результаті об’єкт був у буквальному сенсі катапультований у міжзоряний простір.

Спочатку викинута під час вибуху наднової речовина рухалася зі швидкістю, що перевищує швидкість J0002. Але надалі через взаємодію з міжзоряним газом вона сповільнилася. Приблизно 5 тис. років тому пульсар «наздогнав» його і пройшов через оболонку залишку наднової.

J0002 теж взаємодіє з хмарами міжзоряного газу, що оточують його. Через високу швидкість руху в них утворюються ударні хвилі, які можна спостерігати в радіодіапазоні. Крім того, за пульсаром тягнеться характерний «хвіст». Його протяжність становить 13 світлових років і він вказує прямо на центр CTB 1.

Залишок наднової CTB 1 і пульсар J2002. Зображення є композитним. Composite by Jayanne English, University of Manitoba, using data from NRAO/F. Schinzel et al., DRAO/Canadian Galactic Plane Survey and NASA/IRAS

Усі описані структури можна побачити на нещодавно опублікованому композитному зображенні околиць J0002. Помаранчевий колір на ньому відповідає даним радіоспостережень VLA на частоті 1,5 ГГц, пурпурний та жовтий — даним радіообсерваторії DRAO (частота 1,42 ГГц), зелений — даним DRAO (408 МГц), синій — результатам спостережень в інфрачервоному діапазоні.

Варто зазначити, що швидкість руху J0002 не просто перевершує швидкість більшості відомих нам пульсарів — вона також перевищує четверту космічну швидкість. А це означає, що в майбутньому J0002 судилося назавжди покинути межі Чумацького Шляху.

За матеріалами https://www.nasa.gov

Назустріч Землі: Hubble зазнімкував спіральну галактику, що згасає та наближається до Чумацького Шляху
Звідки на Землю потрапили «будівельні блоки» життя
Лице з виразом болю: Perseverance знайшов дивовижну скелю
Приречений світ: хмара натрію видала вулканічний екзосупутник
Погляд з безмежності: як самотній астронавт Apollo 15 побачив Землю по-новому
Планета у подвійній системі допоможе розгадати загадку червоних карликів
Нова теорія про гравітацію без маси: знайдена альтернатива темній матерії 
Вийшла безплатна ознайомча версія українського дизельпанку про галичан у космосі Sand
З першого разу: вежа Mechazilla успішно зловила прискорювач Super Heavy
Спіймай мене, якщо зможеш: пряма трансляція п’ятого польоту Starship