Астрономи досліджують струмені чорних дір за допомогою Телескопа горизонту подій

Телескоп горизонту подій — це віртуальний астрономічний інструмент, який дозволяє кільком обсерваторіям на різних кінцях світу працювати як одне ціле. Раніше його використовували для спостереження за чорними дірами, а тепер хочуть подивитися уважніше на струмені, які викидають квазари.

Телескоп горизонту подій
Телескоп горизонту подій. Джерело: Вікіпедія

Завдання для Телескопа горизонту подій

Астрономів, які вивчають невловимі надмасивні чорні діри в серцях галактик, інтригують не лише самі космічні гіганти, але й колосальні струмені, які вони запускають у космос на швидкостях, близьких до швидкості світла, найбільші з яких, як відомо, простягаються на мільйони світлових років. Зокрема, фізика того, що створює і прискорює ці струмені до швидкостей, близьких до світлових, залишається незрозумілою.

Велика група астрономів на чолі з Анною-Катрін Бачко з Технологічного університету Чалмерса у Швеції тепер впевнена, що Телескоп горизонту подій (EHT) — масив розміром із планету з восьми наземних радіотелескопів, створений завдяки міжнародній співпраці, — впорається із цим завданням.

Чорна діра у галактиці NGC 1052

У 2017 році команда вперше використала Телескоп горизонту подій, щоб зазирнути в затулене пилом серце далекої галактики, де формуються і прискорюються струмені чорних дір. Галактика NGC 1052 розташована приблизно за 60 млн світлових років від нас у сузір’ї Кита і містить надмасивну чорну діру, яка важить понад 150 млн сонць і викидає біполярні струмені зі свого східного і західного боків, якщо дивитися із Землі.

Серце галактики є багатообіцяючою ціллю для Телескопа горизонту подій, але воно «слабке і більш складне, ніж всі інші джерела, які ми намагалися дослідити досі, — сказала Бачко в заяві. — Ми не були впевнені, чи отримаємо взагалі якісь дані, але стратегія спрацювала».

Спостереження команди показали, що область чорної діри NGC 1052 випромінює яскраві радіохвилі на міліметровій довжині хвилі. Ця область електромагнітного спектра доступна для EHT, щоб створювати максимально чіткі зображення, згідно зі статтею, яку команда нещодавно опублікувала в журналі Astronomy & Astrophysics.

Отримання зображень надмасивних чорних дір

Однак ця область сяє ще яскравіше на дещо довших довжинах хвиль, що робить її головною мішенню для майбутніх радіотелескопів, таких як Дуже велика решітка наступного покоління в Нью-Мексико або удосконаленої версії Телескопа горизонту подій, які, як сподіваються астрономи, дозволять отримувати не лише зображення, а й відео чорних дір.

Тим часом було виявлено, що пилова область навколо чорної діри, де генеруються струмені, схожа за розміром на кільце навколо надмасивної чорної діри M87*, яка прославилася в 2019 році, коли стала першою порожнечею, зображеною колаборацією EHT у вигляді нечіткого помаранчевого пончика. Це означає, що цей регіон досить великий, щоб його можна було зобразити за допомогою EHT на повну потужність, кажуть дослідники.

Попередні спостереження чорної діри NGC 1052 під керівництвом Бачко виявили, що магнітне поле навколо космічної безодні в 40 000 разів сильніше, ніж магнітне поле нашої планети. «Ми вважаємо, що воно, ймовірно, може зупинити падіння матеріалу в чорну діру, — сказав у заяві співавтор дослідження Маттіас Кадлер із Вюрцбурзького університету в Німеччині. — Це може допомогти запустити два галактичні струмені».

За матеріалами www.space.com

Новини інших медіа
Потужна сонячна буря утворила нові радіаційні пояси Землі
Злиття нейтронних зір породжує чисті тони гравітаційного камертона
Астрофотограф зазнімкував епічний транзит МКС над південним полюсом Місяця
Астронавти вперше на Twitch: NASA запрошує на унікальну подію з МКС
Як два Чумацькі Шляхи: астрономи виявили гігантський джет у ранньому Всесвіті
Квантовий прогноз: смерть Всесвіту настане під час переходу до істинного вакууму
Як примусити інопланетних мікробів рухатися
Наймасивніша структура у Всесвіті виявилась схожою на артефакт інків
Інколи уламки космічних ракет можуть вражати пасажирські літаки
Астрономи отримали зображення «космічної павутини» у високій роздільній здатності