У липні 2026 року в космос запустили дві приватні місії, покликані продовжити роботу супутників на геостаціонарній орбіті. Замість того щоб замінювати багатомільйонний апарат із порожніми баками, йому встановлюють зовнішню рушійну систему. Технологічні підходи відрізняються, але мета одна, і попит на такі послуги стрімко зростає.
Космічний механік
Апарат Mission Robotic Vehicle (MRV) за розмірами можна порівняти з мінівеном, а його дев’ятиметрові маніпулятори здатні захоплювати модулі й фіксувати їх на корпусі супутника. Це спільна розробка Northrop Grumman через дочірню компанію SpaceLogistics, повідомляє SpaceNews.
Ракета Falcon 9 стартувала 21 липня з бази Космічних сил США на мисі Канаверал із MRV та трьома рушійними модулями на борту. Апарати вивели на геосинхронну перехідну орбіту, звідки вони самостійно дістануться геостаціонарної, розташованої приблизно за 36 000 км над Землею. Вихід на робочу позицію очікується до середини 2027 року.
Монтажник замість постійного буксира
Там MRV почне працювати за принципом мобільного монтажника. Спершу він візьме один із трьох модулів MEP, кожен з яких завбільшки з пральну машину, наблизиться до клієнтського апарата й закріпить модуль на конструктивному кільці в кормовій частині.
Після цього перейде до наступного супутника. Загалом підрядники, Intelsat з двома замовленнями й австралійська Optus з одним, розраховують отримати приблизно по шість років додаткової експлуатації на кожен апарат.
Рушійний модуль без перекачування палива
Принцип роботи MEP не в тому, щоб дозаправити баки супутника. Натомість модуль використовує електричні двигуни на ксеноні для підтримки позиції апарата на орбіті й допомоги його системі орієнтації. Жодного передавання палива не відбувається. Це рішення економить операторам десятки мільйонів доларів, які інакше довелося б витратити на заміну супутника.
Саме модульна архітектура й відрізняє MRV від попередників. Раніше Northrop Grumman уже двічі запускала апарати MEV, що стикувалися із супутниками й залишалися з ними на роки.
Нова платформа працює інакше. Після монтажу модуля MRV вирушає до іншого клієнта. Розрахована вона приблизно на 15 років роботи. Роботизована система створювалася за участі DARPA в межах програми Robotic Servicing of Geosynchronous Satellites, державна агенція фінансувала розробку маніпуляторів.
Порятунок гамма-обсерваторії Swift
Тим часом інша приватна компанія, Katalyst Space Technologies, готується врятувати телескоп Neil Gehrels Swift Observatory, запущений NASA ще 2004 року. Через посилену сонячну активність обсерваторія знижується швидше звичайного й ризикує впасти вже цієї осені, за даними Phys.org.
Апарат Link, що стартував 3 липня, має підняти Swift на початкову висоту в 600 км. NASA заплатить за це 30 млн доларів, що значно менше, ніж коштувало б створення нового гамма-телескопа такого класу.
Link уже долає початкові труднощі зі зв’язком і навігацією, фахівці надсилають на борт програмні виправлення. Якщо маневр вдасться, телескоп вартістю близько 400 млн доларів зможе ще багато років досліджувати найпотужніші вибухи у Всесвіті, а не перетвориться на уламки під час входження в атмосферу Землі. Northrop Grumman надала Link ракету Pegasus для виходу на орбіту.
