Американські радіоастрономи відкрили навколо зорі HW2 у сузір’ї Цефея диск, що містить велику кількість аміаку. Це дуже молоде і масивне світило, тож дослідження показують, як насправді можуть утворюватися такі великі об’єкти.
Аміак біля новонародженої зорі
Нещодавно в журнал Astronomy & Astrophysics було прийняте до публікації дослідження, в якому астрономи вивчили диск навколо масивної зорі, що містить аміак. Встановити його наявність науковцям допоміг Великий масив антен Національної радіоастрономічної обсерваторії США.
Об’єктом дослідження стала зоря HW2, розташована в області зореутворення Цефей А на відстані 2300 світлових років від Землі. У подібних регіонах новонароджені світила та газ перебувають у хаотичній взаємодії. Тож, відстежуючи саме аміак за допомогою спектрометрії, дослідникам вдалося виділити ту його частину, що безпосередньо пов’язана із цією зорею.
Виявилося, що цей аміак утворює навколо зорі HW2, яка у багато разів масивніша за Сонце, велетенський диск діаметром від 200 до 700 а.о. Для порівняння, у Сонячній системі орбіта Нептуна віддалена від Сонця лише на 40 а.о.
Роль дисків у формуванні масивних зір
Також науковцям вдалося визначити, що речовина в диску одночасно рухається по колу і падає на зорю. Зрештою, вона збільшує масу HW2 на дві тисячних сонячної за рік. І насправді це дуже багато. Це найбільший результат для всіх протопланетних дисків навколо молодих зір, що відомі вченим.
Цей процес продовжується навіть після того, як маса HW2 в 16 разів перевищила сонячну. І цей результат надзвичайно важливий для науки. Річ у тім, що вже багато років астрономи сперечаються, чи утворюються масивні зорі, що потім загинуть у вибуху наднової так само, як їхні менші родичі, які, пройшовши стадію червоного гіганта, перетворюються на білі карлики, чи мають якийсь власний механізм формування.
Нове дослідження свідчить, що механізм утворення у них один і той самий — акреційні диски, причому ці утворення можуть бути складнішими, ніж вважалося досі. У тієї ж HW2 диск є асиметричним, що добре пояснює, звідки беруться потоки речовини, що часто відлітають геть від молодих зір.
За матеріалами phys.org
