Завдяки антенному масиву ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array) астрономи зуміли отримати детальні зображення внутрішньої структури системи [BHB2007] 11, що є наймолодшим утворенням у маленькому зоряному скупченні всередині темної туманності Barnard 59. Своєю чергою, ця туманність входить до складу агломерації хмар міжзоряного пилу, яка називається «туманність Трубка» і розташована на відстані близько 600 світлових років.
Зображення ALMA демонструють два компактні джерела. Астрономи інтерпретували їх як протопланетні диски навколо двох молодих зір, що складаються з газу та пилу. Новонароджені світила активно поглинають їхню речовину, поступово нарощуючи свою масу.
За розміром кожен із дисків можна порівняти з Головним поясом астероїдів у Сонячній системі. Вони розділені дистанцією у 28 а.о. Зі свого боку, обидва диски оточені більшою кільцеподібною структурою, маса якої перевищує масу Юпітера у 80 разів. Вона являє собою заплутану мережу пилових волокон спіральної форми. Дослідники назвали їх «кренделеподібними петлями». Ці волокна являють собою щось на кшталт «трубопроводів» — вони з’єднують навколозоряні диски й молоді світила, забезпечуючи надходження речовини.
Знімок ALMA підтверджує теорію, згідно з якою акреція маси новонародженими подвійними зорями відбувається у дві стадії. На першому етапі речовина з великого диска, що оточує систему, переноситься в індивідуальні навколозоряні диски за допомогою петель. На другій стадії світила безпосередньо поглинають речовину зі своїх навколозоряних дисків. Ця дворівнева акреція і визначає динаміку подвійної зоряної системи.
