Люди за своєю природою є дослідниками, але куди б вони не вирушали, разом із ними подорожують їхні мікроби. За даними вчених NASA, земні мікроорганізми, занесені космонавтами, здатні виживати в захищених затінених зонах поблизу Південного полюса Місяця. Результати дослідження, опубліковані в журналі Science Advances, підкреслюють нагальну потребу вивчити витривалість цих крихітних «пасажирів».
На кожній ділянці людської шкіри розміром із звичайну гумку для олівця мешкає близько 1 млн бактерій. Під час експедицій частина з них неминуче виходить із житлових модулів та скафандрів у відкритий космос. Це створює серйозну проблему: мікробне забруднення може завадити вченим відокремити давню місячну хімію від біологічних слідів, принесених із Землі. Подібний викликом постане й під час майбутніх місій із пошуку життя на Марсі.
Екстремальна витривалість
Безпілотні космічні апарати NASA можна піддавати глибокій стерилізації, нагріваючи їх до температури понад 204°C. Проте застосувати такий метод до пілотованих місій неможливо.
Вчені дослідили п’ять видів мікроорганізмів, які часто асоціюються з людиною або зустрічаються на борту Міжнародної космічної станції: Aspergillus niger, Bacillus subtilis, Staphylococcus aureus, Deinococcus radiodurans та декілька видів Fusarium. Особливо вражаючу стійкість продемонстрував чорний пліснявий грибок Aspergillus niger. Попри те що ультрафіолетове випромінювання використовують у лікарнях для стерилізації, цей гриб виявився здатним витримувати вплив сонячного світла навіть у незахищених ділянках. Дослідники визнають, що такі організми зазвичай не вважають екстремофілами, і їхня здатність не висихати у вакуумі стала несподіванкою.
Полярні тіні
Оскільки вісь обертання Місяця має лише незначний нахил, Сонце на його полюсах розташовується дуже низько над горизонтом. Його світло ковзає поверхнею, а гори, хребти та краї кратерів відкидають довгі тіні. У результаті утворюється мозаїка затінених регіонів, де зберігається надзвичайно низька температура, а тендітні молекули захищені від смертоносного випромінювання.
Використовуючи карти висот і температур, отримані з боку місячного орбітального апарата Lunar Reconnaissance Orbiter, науковці змоделювали умови в трьох полярних зонах: Nobile Rim, Connecting Ridge та De Gerlache Rim. Аналіз виявив наявність «ніш для виживання» — від дна кратерів діаметром у кілька кілометрів до затінених заглиблень, не більших за відбиток космічного черевика. У цих схованках мікроорганізми можуть зберігати життєздатність щонайменше протягом одного земного дня.
Лабораторія під відкритим небом
Науковці наголошують: виживання не означає повноцінне процвітання. На Місяці немає умов для росту та розмноження мікробів через відсутність атмосфери, помірного тепла та рідкої води. Організми перебувають у стані спокою, але навіть у такому вигляді вони здатні викривити результати наукових аналізів.
Водночас Місяць може стати унікальною природною лабораторією. Контрольовані випробування в його затінених кратерах дозволять перевірити межі витривалості земного життя в середовищі, яке неможливо повністю відтворити в земних умовах. Головне завдання дослідників зараз — чітко зафіксувати початковий хімічний склад Місяця до того, як активна присутність людини незворотно змінить його поверхню.
Раніше ми повідомляли про те, як стародавні мікроби могли зруйнувати клімат Марса.
За матеріалами sciencedaily.com
