Неймовірно привабливим діамантом на м’якому оксамиті вечірніх сутінків сяє в ці дні найяскравіша планета Сонячної системи — Венера. Серед усіх небесних тіл вона поступається блиском лише Сонцю та Місяцю. Вечірня Зірка приковує погляди навіть тих, хто рідко підіймає очі в небо. А в Різдвяний вечір саме вона буде першим світилом, що з’явиться на небосхилі. Чому ж вона настільки яскрава? І як довго ще спостерігатиметься вечорами?
Якою бачили Венеру наші пращури?
З давніх-давен Венера була відома як «Ранкова Зірка» або «Вечірня Зірка», і хоча більшість древніх народів вважали їх різними об’єктами, існують свідчення про те, що вже 3-4 тисячоліття тому шумери та греки у своїх записах згадували їх як одне і те ж саме світило. Найбільш розвинені цивілізації Вавилону, Месоамерики (мая), Стародавньої Греції та Єгипту приділяли Венері особливу увагу, наділяючи її надприродними властивостями та намагаючись використовувати її рух для передбачення долі.
Привабливий вигляд планети ототожнювався з богинями вроди, любові, відродження та материнства. У мусульман вона була символом краси, греки називали її Афродітою, а римляни — Венерою. Згодом прижилася саме остання назва, оскільки друга від Сонця планета стала єдиною, що отримала ім’я богині. Врешті-решт, найяскравішій планеті личить уособлювати покровительку найсильнішого почуття — кохання.
Існує припущення, що вавилонські астрономи знали про зміну фаз Венери, й це робило її «сестрою Місяця». Щоправда, в наші дні ця теза викликає серйозні сумніви. Так чи інакше, надійно серпик Венери вдалося роздивитися тільки в 1610 році Галілео Галілею, який вів спостереження у невеличкий телескоп. Ця особливість планети була потужним свідченням на користь геліоцентричної системи світу.
Чому Венера настільки яскрава?
На земному небосхилі Венера займає за яскравістю почесне третє місце — одразу після Сонця та Місяця. Її блиск може сягати -4,9m, і в цей час вона у 23 рази яскравіша за Сіріус та майже у 22 300 разів — за найслабші світила, видимі на темному небі неозброєним оком.
Здавалося б, «пальму першості» має отримати найбільша планета Сонячної системи — Юпітер. Але він розташований значно далі від нас, ніж Венера. І це не єдиний фактор, через який гігант поступається блиском «пекельній сестрі Землі».
Перебуваючи у 7,2 раза далі від Сонця, Юпітер отримує від нього у 52 рази менше світла. До того ж Венера оповита щільними хмарами з дуже високим альбедо — вона відбиває 76% сонячного світла, тоді як Юпітер — лише 34%. Власне, ця красуня і тут виявляється першою з усіх планет: саме у неї відбивна здатність є найбільшою.
Зараз, у середині грудня 2024 року, Венера поступово наближається до нас, але зменшується її фаза — видима із Землі освітлена частина. 10 січня 2025-го планета перебуватиме у найбільшій східній елонгації. Це означає, що вона доступна для спостережень на вечірньому небі, а кутова відстань між нею та Сонцем в цей день досягне максимально можливої позначки у 47,2°. Для земного спостерігача, «озброєного» телескопом або біноклем, планета виглядатиме як крихітний Місяць, освітлений на 51%.Чи означає це, що саме в момент найбільшої елонгації Венера є найяскравішою?
Як не дивно, це не так. Після 10 січня Венера продовжить наближатися до Землі. При цьому водночас відбуваються два процеси: з одного боку, кутовий розмір планети зростає, а з іншого — тоншає освітлений Сонцем серпик. Яке ж із цих явищ «перемагає»? До певного моменту — збільшення видимого розміру. Якщо зараз яскравість Венери складає -4,3m, то 17-19 січня вона досягне максимально можливого значення у -4,9m, тобто стане ще в 1,7 раза яскравішою.
Коли та як спостерігати Вечірню Зірку найближчим часом?
Наразі Венеру легко відшукати на вечірньому небі неозброєним оком. Одразу після заходу Сонця вона перебуває приблизно у 17° над південним (а трохи пізніше — дещо нижче над південно-західним) горизонтом. Отже, аби помилуватися «Королевою вечора», достатньо обрати місце спостережень так, щоб відповідна сторона світу була доступною.
Впродовж грудня — січня умови видимості планети будуть лише покращуватися: вона здійматиметься все вище й вище над обрієм, і, як вже було сказано, 17-19 січня досягне пікової яскравості. У лютому Венера поступово почне наближатися до Сонця, прискоривши свій біг у березні, аж допоки 23-го не опиниться у нижньому сполученні, зайнявши положення майже точно між Землею та Сонцем. Через кілька тижнів після цього, у квітні, можна буде вже пробувати ловити її як «Ранкову Зірку» низько над східним горизонтом, безпосередньо перед сходом Сонця.
Хоча Венера приносить естетичну насолоду навіть якщо милуватися нею неозброєним оком, особливі емоції принесуть спостереження в телескоп. Навіть у невеличкий інструмент можна роздивитися, що планета не кругла, а відстежуючи її впродовж тижнів, можна помітити, як змінюються фази та зростає кутовий розмір серпика. На темному небі складніше розрізнити форму через надзвичайно високу яскравість об’єкта. Тому найкращим часом для спостережень у телескоп або бінокль можна вважати той, коли Сонце тільки-но сховалося за горизонтом.
Мало хто знає, але Венера — єдина планета, яку можна побачити неозброєним оком навіть вдень. І найкращим часом для подібних «вправ» є якраз тижні поблизу її максимальної елонгації. За перших спроб таких спостережень ви натрапите на певні труднощі. Перш за все, без далеких зір на небі буде важко зорієнтуватися, аби визначити, куди саме треба дивитися. Ми радимо скористатися інтерактивними мобільними додатками-планетаріями, які показують положення світил на небі відповідно до орієнтації телефона або планшета. Другою проблемою буде фокусування зору — його треба «налаштувати» на нескінченність, а така навичка нам майже ніколи не потрібна у повсякденному житті.
Тут можна дати кілька порад. Спробуйте запам’ятати відчуття в очах, коли ви дивитеся в нескінченність — на далекі зорі — на нічному небі, й потім під час денних спостережень відтворити цей стан. Можна також тренуватися знаходити Венеру на вечірньому небі з кожним днем все раніше й раніше відносно заходу Сонця. Розпочніть зі спостережень в той час, коли воно вже під горизонтом, наступного разу спробуйте тоді, коли денна зоря ще не встигла повністю сховатися, аж допоки поступово не дійдете до справжніх денних спостережень. Безумовно, це доволі екзотична вправа, але, повірте, ваші зусилля будуть з лишком винагороджені, коли одного разу вам таки вдасться на геть світлому небі «вполювати» цю крихітну «зірочку».
