Тераформування — це процес зміни клімату на планеті, внаслідок якого вона стає більш схожою на Землю. На Марсі його першим етапом має стати підвищення температури. І науковці вже знають, як зробити це швидко.
Можливості тераформування Марса
Існує багато планів дослідження Марса в найближчі десятиліття за допомогою роботизованих і пілотованих місій. Їхня кінцева мета — визначити, чи зможуть люди колись там жити. Для цього потрібен доступ до будівельних матеріалів, води, провідних виробничих технологій і замкнутих житлових систем із біорегенеративними системами життєзабезпечення (BLSS). По суті, майбутнім поселенцям потрібно буде створити умови, що імітують самопідтримувані екологічні системи Землі — тобто нам потрібно «взяти Землю з собою» на інші планети.
У довгостроковій перспективі ці зусилля можуть поширитися на всю планету, щоб зробити Марс «землеподібним». Цей процес відомий як «тераформування», і за останні 50 років було зроблено багато пропозицій.
У нещодавньому дослідженні міждисциплінарна команда представила новий спосіб розігріву атмосфери Марса за допомогою нанорозмірних аерозолів графену та алюмінію. Результати дослідження вказують на те, що динаміка атмосфери Марса та радіаційні процеси роблять можливим інженерне аерозольне прогрівання, що може стати першим кроком у тераформуванні планети.
Три взаємопов’язані етапи
Якщо говорити про суть, то процес тераформування Марса складається з трьох взаємопов’язаних етапів. Це означає, що прогрес в одній із цих сфер призведе до прогресу в інших. Так воно і є.
Коли атмосфера нагрівається, то гази у ній стають щільнішими, атмосферний тиск збільшується і це призводить до того, що крижані шапки на полюсах починають танути. Водяна пара лишається в атмосфері й починає діяти як парниковий газ.
Нагрівання атмосфери Марса
Внаслідок потепління планети полярні крижані шапки й вічна мерзлота розтануть, вивільняючи рідку воду на поверхню і водяну пару в атмосферу. Велика кількість сухого льоду в обох крижаних шапках сублімується, вивільняючи додаткову кількість вуглекислого газу в атмосферу і ще більше нагріваючи її. Як стверджує Роберт Зубрін у книзі «Справа Марса», цей процес призвів би до того, що атмосферний тиск (атм) становив би близько 300 мілібар (30% від земного атмосферного тиску на рівні моря). Цього було б достатньо для того, щоб люди могли перебувати на вулиці без скафандрів, хоча їм все одно знадобився б теплий одяг і кисень.
Для здійснення першого кроку було запропоновано багато пропозицій, починаючи від матеріалів із низьким альбедо або рослин, розподілених над полярними шапками (Саган, 1973), і закінчуючи наповненням атмосфери хлорфторвуглецями (ХФВ) (Лавлок / Аллебі, 1984), аміаком або метаном. Були також пропозиції додати більше вуглекислого газу в атмосферу, збираючи його на місці або імпортуючи з іншої планети (Венера є головним кандидатом). Усі ці пропозиції потребують значних ресурсів і технологічних інновацій, яких наразі не існує.
За матеріалами phys.org
