На представленому знімку можна побачити співробітника Європейської Південної обсерваторії на тлі освітленого входу в один із чотирьох допоміжних телескопів, що входять до складу Дуже великого телескопа (VLT ESO). Залежно від поставленої дослідницької мети вони можуть пересуватися по рейкових коліях і займати на спостережній платформі до 30 різних положень, утворюючи єдиний «віртуальний» інструмент — Дуже великий телескоп-інтерферометр (VLTI).
У небі над телескопом можна побачити яскраву смугу Чумацького Шляху. В її центрі вирізняється характерна темна пляма — туманність «Вугільний мішок». Вона являє собою холодну газово-пилову хмару, яку ми бачимо лише завдяки тому, що її частки поглинають видиме світло від більш віддалених об’єктів, і тому здається, нібито на цьому місці нічого немає. Туманність розташована на відстані 600 світлових років від Сонця та має оцінювальний розмір 60-70 світлових років. Затулені туманністю зорі все ж можна побачити при спостереженнях в інфрачервоному діапазоні, для якого міжзоряний пил значно прозоріший.
Варто зазначити, що на південному небі таких темних хмар космічного пилу значно більше, ніж на північному. У багатьох місцевих культурах вони ідентифікуються з якимись образами. Наприклад, чилійська народність мапуче використовує для «Вугільного мішка» назву «Позоко», що означає «колодязь із водою».
За матеріалами: https://www.eso.org