Флагманський інструмент Європейської південної обсерваторії ESO, Дуже Великий Телескоп (VLT), сьогодні відзначає двадцяту річницю вступу в дію. 25 травня 1998 року основний телескоп комплексу («юніт») побачив своє перше світло, відкривши цим нову сторінку в історія астрономії.
У наступні роки VLT поповнився ще трьома 8.2- метровими «юнітами», а потім до них приєдналися чотири малі Допоміжні телескопи (AT), які склали Інтерферометр VLT. Перші інтерферометричні спостереження із двома AT були виконані у 2005 році. Як наслыдок був створений віртуальний телескоп з еквівалентною апертурою до 200 м, який зараз регулярно веде спостереження поверхонь зір.
VLT не міг би функціонувати без комплекту приймачів світового класу, розроблених астрономами та інженерами країн – учасниць ESO. Одним із найбільш дивовижних недавніх доповнень до VLT стала нова установка формування штучних зір AOF (Adaptive Optics Facility). За допомогою чотирьох 22-ватних лазерних променів вона підсвічує шар атомарного натрію у верхніх шарах атмосфери Землі, створюючи крапки, як світяться.
Потім датчики адаптивно-оптичного модуля реєструють ці штучні зорі та порівнюють їх реальне зображення з тим, як вони мають виглядати без атмосферних спотворень. Далі комп’ютер обчислює корекції, які необхідно внести у форму вторинного дзеркала, щоб компенсувати вплив атмосфери. Використання AOF еквівалентне підйому всього комплексу VLT на 900 метрів.
Завдяки своїй технологічній досконалості, VLT має високий «попит» у науковому середовищі. Торік сумарний час, необхідний для виконання всіх поданих заявок на спостереження різних об’єктів, перевищив наявний запас часу в п’ять разів. Завдяки постійній завантаженості VLT є одним із найпродуктивніших астрономічних інструментів на Землі. Тільки за минулий рік, завдяки отриманими за його допомогою даними, було опубліковано понад 600 наукових праць.
Але VLT може похвалитися не тільки винятковою кількістю, але і якістю матеріалу, який був збираний. Він зробив внесок у проривні дослідження в багатьох галузях астрономії. Саме на ньому зроблено 7 із 10 головних астрономічних відкриттів ESO.
Наприклад, у 2009 році VLT впорався із найважчим завданням, отримавши пряме зображення планети біля іншої зорі. Через рік був перший аналіз складу атмосфери Суперземлі. Також можна згадати й про високоточні спостереження центру Чумацького Шляху, які проводилися протягом майже усього часу існування комплексу. Вони дозволили виявити рух зір орбітами навколо надмасивної чорної діри Стрілець А*. Минулого року, VLT використовувався для спостережень іншого екзотичного явища — першої оптичної реєстрації джерела гравітаційних хвиль.
На додаток до досліджень, досвід, отриманий при створенні та експлуатації VLT, відіграв величезну роль при проєктуванні Надзвичайно Великого Телескопа ESO (ELT). Його будівництво розпочалося цього року на вершині гори Серро Армазонес у чилійській пустелі Атакама. Учасники проеєкту називають ELT «найбільшим оком людства, спрямованим у небо». Після завершення будівництва він зможе збирати в 15 разів більше світла, ніж найбільші сучасні оптичні телескопи.
За матеріалами http://eso.org
