Уявіть себе на планеті, космічний щит якої раптово перестає працювати. Приблизно 41 тис. років тому Земля пройшла через саме таку драматичну подію — повний переворот і колапс геомагнітного поля. Сьогодні завдяки даним супутникової місії Swarm Європейської космічної агенції (ESA) та дослідженням давніх гірських порід геофізики змогли озвучити цей процес.
Симфонія геомагнітного хаосу
Процес перетворення числових даних на звук нагадує написання музичного твору за партитурою, створеною самою планетою десятки тисячоліть тому. Щоб передати судоми й поступове згасання магнітного поля, науковці доповнили графіки звуками тріску дерева та грізного гуркоту каміння. Звучить це зовсім не як спокійна й затишна домівка для живих організмів.
У нормі магнітне поле Землі, яке генерується рухом рідкого металу в її ядрі, формує акуратні замкнені лінії. Воно сягає десятків і сотень тисяч кілометрів у космос, відхиляючи смертоносні сонячні частинки. Проте час від часу ця система повністю руйнується.
Подія Лашамп: коли щит вимкнувся
Цей конкретний катаклізм отримав назву «екскурсія Лашамп» — на честь лавових потоків у Франції, де вперше знайшли його слід.
Під час перевороту, який тривав близько 250 років, сила поля впала до мізерних 5 % від звичного рівня. У такому пригніченому стані воно залишалося приблизно 440 років. Легкі ізотопи берилію-10 у кернах льоду підтверджують: потік космічної радіації, що пробивав атмосферу, тоді подвоївся, пошкодивши озоновий шар.
Дослідники припускають, що саме цей «радіаційний удар» міг стати причиною вимирання австралійської мегафауни. Цікаво й те, що саме на цей період припадає сплеск найдавнішого печерного живопису — можливо, жорстке випромінювання просто змусило первісних людей тривалий час ховатися під землею.
Чи загрожує нам повторення?
Навіть після відновлення поле довго не могло повернутися до норми. Це викликає природне запитання: чи може подібне повторитися найближчим часом?
Прямо зараз Земля демонструє дивну поведінку. Магнітний північний полюс стрімко дрейфує від Канади в бік Сибіру, через що науковцям доводиться регулярно коригувати навігаційні карти. Крім того, над Південною Атлантикою існує так звана Південно-Атлантична аномалія — гігантська «вм’ятина» у магнітному полі, площа якої з 2014 по 2025 рік зросла на територію, співмірну з половиною континентальної Європи.
Фахівці заспокоюють: поява таких слабких ділянок не обов’язково означає початок глобального геомагнітного перевороту. Проте вивчення екстремальних подій минулого є критично важливим для прогнозування космічної погоди та оцінки ризиків для нашої технологічної цивілізації.
Раніше ми розповідали про те, як ядро Землі змінило напрямок руху.
За матеріалами Science Alert
