Темні вологі смуги вздовж краю плутонівського льодовика найпростіше пояснити рідиною, яка підіймається з глибини. Йдеться про азот, що плавиться під товщею криги й просочується назовні крізь тріщини. На карликовій планеті, схоже, досі працює механізм, який раз у раз перекриває зовнішній шар свіжим матеріалом.
Аномалія в азотному льоду
Поверхня Плутона ніколи не прогрівається вище приблизно – 229 °C, тоді як азот плавиться за – 209,9. Майже двадцять градусів різниці здавалися достатнім аргументом, щоб виключити появу рідини назовні.
Проте на знімках, зроблених апаратом New Horizons під час прольоту 2015 року, вузькі темні лінії вздовж північного краю рівнини Супутника здаються змоченими. Випадати згори така рідина не могла, бо атмосферні умови не дозволяють азотним опадам досягати поверхні.
Схожість із земними льодовиками
Група під керівництвом Алана Стерна, наукового керівника місії New Horizons і віцепрезидента Південно-Західного дослідницького інституту, зіставила плутонівські кадри зі знімками Landsat. Для порівняння взяли ділянки Гренландії та Антарктиди, де тала вода підходить з-під крижаного щита і збирається у ставки та русла.
Малюнок темних ліній на обох світах виявився подібним, про що повідомляє Universe Today. У земному випадку кригу плавить геотермальне тепло або тиск багатокілометрової товщі.
Підльодовикове озеро Восток в Антарктиді залишається рідким під шаром льоду завтовшки близько чотирьох кілометрів саме через поєднання цих двох чинників. Вода там не замерзає попри температуру навколишнього льоду значно нижче нуля.
Тиск як джерело тепла
Ще до прольоту астрономи звертали увагу на те, що рівнина Супутника належить до найсвітліших ділянок карликової планети. Це вказувало на процес, який щоразу відновлює покриття.
Найімовірнішим механізмом дослідники називають нагрівання від тиску льодовиків, чия товща сягає кілометрів. Певний внесок може давати і тепло надр, наприклад від радіоактивного розпаду.
Рідкий азот легко проходить крізь тверду кригу того самого складу, виступає назовні і розтікається ландшафтом. За фізикою це близький аналог вулканізму, тільки замість лави тут заморожена речовина.
Молода поверхня
Вік ділянки оцінюють щонайбільше в мільйон років. Такий результат дало моделювання швидкості перевертання верхнього шару, зазначає науковиця Південно-Західного дослідницького інституту Келсі Сінґер.
Темні смуги, відповідно, сформувались уже після цього рубежу. Роботу опублікували в рецензованому журналі The Planetary Science Journal, а препринт з’явився на arXiv у червні 2026 року.
Підказки з крижаних світів
Схожі процеси можливі на Тритоні, супутнику Нептуна, де фіксували азотні гейзери. Автори припускають, що цей супутник і карликова планета Еріда можуть дати додаткові підказки щодо поведінки кріогенних льодів у подібних умовах.
Комп’ютерне моделювання плавлення біля основи плутонівських льодовиків виконав Оркан Умурхан з Інституту SETI. За його словами, фізику твердого азоту під навантаженням досі не вивчали в лабораторії з належною детальністю. Нові дані дають привід узятися за такі експерименти.
