Ще у відносно недалекому минулому спостереження у видимому світлі були єдиним способом вивчення небесних тіл. Але сьогодні ситуація змінилася. Астрономи використовують усі можливі діапазони електромагнітного спектра, щоб зібрати якомога більше інформації про свою мету.
Прикладом можуть бути три представлених зображення найбільшої планети Сонячної системи. Вони були отримані телескопом Gemini North і космічною обсерваторією Hubble. Gemini North знімав у ближній частині інфрачервоного діапазону, Hubble — у видимому світлі й ультрафіолетових променях.
Зображення демонструють, що на різних довжинах хвиль різні частини юпітеріанської атмосфери мають інший вигляд. Наприклад, знаменита Велика червона пляма (ВЧП) добре проглядається на знімках Hubble, але її складно помітити на зображенні Gemini North. При цьому відповідний їй темний регіон більший, ніж обриси ВЧП на знімках Hubble. Це пояснюється тим, що інфрачервоні спостереження демонструють область, приховану густим хмарним покривом, в той час як видимі й ультрафіолетові спостереження показують розташування хромофорів — частинок, які й надають ВЧП її характерного відтінку.
Велика червона пляма є не єдиним вихром на представлених знімках. На них також можна побачити Овал ВА. Він утворився 2006 року й спочатку був червоного кольору, потім став білим, а згодом знову почервонів.
Інфрачервоне зображення також демонструє яскраву смугу в північній півкулі Юпітеру. Це циклонний вихор (або серія вихорів), протяжність якого оцінюється в 72 тис. км. Також на знімку можна побачити чотири «гарячі точки», що вишикувалися в ряд. Подібні атмосферні утворення були вперше виявлені на Юпітері ще в 1960-х. На знімках у видимому світлі й ультрафіолетових променях вони темного кольору.
