NASA опублікувала знімки, зроблені космічними телескопами Chandra та Hubble. На них можна побачити туманність, якій завдяки її характерній формі астрономи дали назву Гітара.
Туманність Гітара розташована на відстані 6 тисяч світлових років від Землі. Її протяжність становить 2 світлових роки, на її «кінчику» розташований пульсар PSR B2224+65 — нейтронна зоря, що швидко обертається, яка залишилася після колапсу масивної зорі.
Але як космос міг народити щось настільки химерне? Поєднання двох крайнощів — швидкого обертання і вкрай потужних магнітних полів пульсара призводить до прискорення частинок і формування високоенергетичного випромінювання, що створює частинки матерії та антиматерії у вигляді пар електронів і позитронів. У цій ситуації звичайний процес перетворення маси в енергію, описаний знаменитим рівнянням Альберта Ейнштейна E = mс², змінюється на протилежний. Тут енергія перетворюється на масу для створення частинок.
Частинки, що обертаються по спіралі вздовж ліній магнітного поля навколо пульсара, створюють рентгенівське випромінювання, яке може зафіксувати Chandra. У міру того як пульсар і хмара частинок високих енергій, що його оточує, проносилися через космос, вони стикалися з більш щільними областями газу, формуючи в них бульбашки. Це дало змогу найенергійнішим частинкам покинути межі туманності Гітари й полетіти праворуч від пульсара, створивши нитку рентгенівського випромінювання, яка нагадує вогняний факел, що вилітає з її кінчика.
Спостереження, виконані за допомогою телескопів Chandra та Hubble, дали змогу астрономам зрозуміти, як зміна кількості частинок, що випускаються пульсаром, впливає на формування бульбашок у водневій туманності, які утворюють контур туманності Гітара. Також вони дали цінні відомості про те, як електрони та позитрони потрапляють і переміщаються в міжзоряному середовищі.
Раніше ми розповідали про те, як астрономи зазнімкували на небі Темного Вовка.
За матеріалами NASA