До тижневої добірки NASA потрапили п’ять кадрів. Марсохід Curiosity зняв ранок біля загадкових скель на горі Шарп, James Webb зазирнув у зоряний розплідник NGC 7129, а Hubble показав спіральну галактику з ребра. На МКС астронавтка Джессіка Воткінс готувала живі клітини для 3D-друку хряща, а в Міссісіпі вісім із половиною хвилин працював двигун RS-25 для ракети SLS. Розповідаємо, що зображено на кожному знімку.
Ранок біля вітряних скель Марса
Curiosity зробив цю панораму 11 серпня, на 4982-й марсіанський день своєї місії, о 8:30 за місцевим часом. Камера Mastcam зазнімкувала шість кадрів, які на Землі зшили в одне зображення. Зазвичай знімки Mastcam проходять балансування білого, щоб кольори відповідали земному освітленню. Цього разу його не робили, тож передній план зберіг синюваті ранкові відтінки, а скелі на обрії світяться в променях сонця.
Геологи називають ці скелі ярдангами. Це видовжені гребені, які вітер вирізав у відносно м’якій породі. Шар ярдангів тягнеться приблизно на 16 км північно-західним схилом гори Шарп заввишки 5 км, що здіймається посеред кратера Гейл. Curiosity підіймається нею з 2014 року і нещодавно набрав 1 км висоти від дна кратера. Жоден апарат на Марсі ще не підіймався так високо.
Науковий керівник проєкту Ешвін Васавада з Лабораторії реактивного руху NASA зауважує, що шар ярдангів здається чужорідним. У нього інший колір, пласти нахилені під дивним кутом, і він ніби наліплений поверх гори. Як утворився цей шар, достеменно невідомо. Одна з версій пов’язує його з попелом давніх вулканічних вивержень. Гора Шарп складається з пластів, і кожен зберігає окремий період історії Марса. Нижні пласти вже розповіли науковцям про озера й струмки, що колись вкривали цю місцевість. До підніжжя ярдангів ровер має дістатися у 2027 році й дослідити їх приладами на маніпуляторі.
NASA оприлюднила панораму 6 жовтня, а 19 жовтня додала збільшений фрагмент до добірки зображень дня.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару
Зоряний розплідник NGC 7129
James Webb сфотографував область зореутворення NGC 7129 у сузір’ї Цефея, приблизно за 3300 світлових років від Землі. Молоді зорі народжуються в холодних хмарах пилу й газу, й у видимому світлі їх не розгледіти. Інфрачервона камера NIRCam бачить крізь цю завісу, тому на знімку з’явилося багато зір, прихованих від попередніх телескопів.
У центрі кадру сяє LkHα 234, наймасивніша й найдоросліша зоря скупчення. Вона в 5–8 разів важча за Сонце і вже майже завершила процес набору маси. Зараз вона стискається під дією власної гравітації й поступово нагрівається. Згодом у її ядрі запуститься термоядерний синтез водню.
Ліворуч від неї простягається золотава порожнина завширшки близько 3,5 світлового року. Її видули потоки речовини, які зоря викидала на ранніх етапах життя. Світло зорі й ці потоки нагрівають атомарний водень, і він світиться. Частину газу вони розвіюють, частину стискають, і в ущільнених ділянках можуть народитися нові зорі. Верхній край порожнини має різку межу. Там гаряче середовище тисне на холодний молекулярний газ, і молекули водню розпадаються на атоми. Астрономи називають таку зону областю фотодисоціації.
Праворуч від центральної зорі видно клубчасту червону хмару. Усередині ховаються протозорі, ще молодші об’єкти, які тільки збирають речовину. Вони викидають струмені розпеченого газу, і ті врізаються в щільну оболонку довкола, утворюючи ударні хвилі. Червоний колір на знімку відповідає молекулярному водню, розігрітому цими зіткненнями. Струмені від багатьох протозір накладаються один на одного — звідси хаотичний вигляд цієї частини кадру.
У лівому верхньому куті є ще одна протозоря, оточена диском у формі бублика. Диск відкидає тінь на навколишню туманність, схожу на «Тінь кажана», яку раніше зафіксував Hubble.
NASA оприлюднила знімок 6 жовтня, а в добірці зображень дня він з’явився 20 жовтня.

Біодрук хряща на орбіті
Астронавтка NASA Джессіка Воткінс, бортінженерка 75-ї експедиції на МКС, працює в біологічному боксі Life Science Glovebox японського лабораторного модуля Kibo. 9 жовтня вона змішувала живі клітини з біочорнилом і заповнювала цією сумішшю спеціальний картридж. Замкнений бокс із вбудованими рукавицями дає змогу безпечно працювати з біологічними зразками в невагомості.
Експеримент InSPA-Auxilium Bioprinter-Cell Printing перевіряє, чи можна в мікрогравітації надрукувати на 3D-принтері хрящову тканину якіснішу за земну. На Землі м’які структури з живих клітин просідають під власною вагою, на орбіті вони краще тримають задану форму. Результати можуть наблизити виробництво хрящів для пацієнтів на Землі та для екіпажів довготривалих космічних місій.

Спіральна галактика з ребра
Hubble сфотографував галактику NGC 1827 у сузір’ї Голуба, приблизно за 37 млн світлових років від нас. Ми бачимо її з ребра, тому диск має вигляд вузької смуги, яку вздовж перетинають іржаво-бурі пилові прожилки. Яскраво-блакитні цятки, яких більше в лівій частині, позначають ділянки з молодими гарячими зорями. Трохи лівіше від центру світить зоря нашої Галактики, що опинилася на передньому плані. Тло усіяне далекими галактиками. Астрономи класифікують NGC 1827 як проміжну спіральну галактику — перехідний тип між галактиками з перемичкою та без неї.
Знімок отримали в межах огляду 260 галактик-супутників довкола 22 галактик, схожих на Чумацький Шлях, у радіусі близько 32 млн світлових років від Землі. Маломасивні галактики дають змогу перевіряти космологічні моделі на малих масштабах, де розрахунки найгірше збігаються зі спостереженнями. Одна з відомих розбіжностей стосується кількості карликових супутників довкола великих галактик.
NASA оприлюднила знімок 16 жовтня, а в добірці зображень дня він з’явився 22 жовтня.

500 секунд вогню в Міссісіпі
21 жовтня на Космічному центрі імені Стенніса поблизу Бей-Сент-Луїса в штаті Міссісіпі випробували двигун RS-25 із номером 10001. Він пропрацював майже вісім із половиною хвилин, або 500 секунд. Саме стільки RS-25 працюють під час старту ракети SLS (Space Launch System). Двигун вийшов на 111 % номінальної потужності. Під час кожної місії Artemis чотири RS-25 разом розвивають тягу до 2 млн фунтів, приблизно 8,9 МН.
Біла хмара на знімку складається переважно з водяної пари. RS-25 працює на рідкому водні та рідкому кисні, тож головним продуктом згоряння є вода. До хмари додається пара від води, якою охолоджують випробувальний стенд.
Усі RS-25 проходять вогневі випробування на Стеннісі, перш ніж їх допускають до польотів. Цей екземпляр дослідний і в космос не полетить. Дані з таких пусків допомагають NASA та головному підряднику L3Harris Technologies підвищувати продуктивність і надійність двигунів.
