Сонячний вітрильник NEA Scout готовий до запуску

В кінці поточного — на початку наступного року NASA планує запустити місію Artemis I. Її основними цілями будуть випробування надважкого носія SLS і космічного корабля Orion, який повинен вийти на селеноцентричну орбіту, а потім повернутися на Землю.

Але Orion не буде єдиним вантажем на борту SLS. Майбутню місію збираються використати для виведення в міжпланетний простір супутнього навантаження — невеликих апаратів, призначених для тестування експериментальних технологій, вивчення Місяця та космічної погоди. Одним із них стане зонд NEA Scout (Near-Earth Asteroid Scout).

Зонд NEA Scout. Джерело: NASA

Зонд базується на платформі CubeSat (6U). Його завдання — допомогти поповнити наші знання про астероїди. На даний момент автоматичні апарати вже відвідали більше десятка малих тіл Сонячної системи й навіть доставили на Землю зразки ґрунту декількох із них. Але близькоземні астероїди величиною до 100 м вивчені дуже погано. NEA Scout має здійснити близький обліт такого об’єкта. Його ціллю стане астероїд 1991 VG, розмір якого оцінюється в 5-12 м. Згідно з планом, 14-кілограмовий апарат пройде на відстані менше 10 км від астероїда і сфотографує його.

Ключовою технічною особливістю місії є те, що для переміщення NEA Scout буде використовуватися сонячне вітрило з алюмінованого поліаміду завтовшки 2,5 мкм і загальною площею поверхні 85 м². Завдяки його наявності зонд виконає «повільний» проліт 1991 VG: його відносна швидкість становитиме близько 20 м/с, що дозволить отримати зображення поверхні з роздільною здатністю до 10 см/піксель. Таким чином, NASA вб’є двох зайців: вивчить новий тип астероїдів і випробує нову технологію.

Місія NEA Scout в уяві художника. Джерело: NASA

Нещодавно фахівці місії завершили підготовку апапата і встановили його в диспенсер, який буде закріплений на SLS. У разі успішного запуску NEA Scout досягне своєї мети за два роки. В майбутньому його місія може бути продовжена, і зонд вирушить до інших близьколоземних астероїдів.

На основі: https://www.jpl.nasa.gov