Рентгенівська обсерваторія Chandra відзначила 20-річний юбілей

23 липня 1999 р. багаторазовий космічний корабель Columbia вивів у космос найважчий вантаж за всю історію програми Space Shuttle. Його маса разом із розгінним блоком становила 22,7 т. Йдеться про рентгенівську обсерваторію Chandra.

Після відокремлення від шатла обсерваторія перейшла на витягнуту орбіту з перигеєм 14,3 тис. км і апогеєм 134,5 тис. км, де знаходиться й досі. Номінальний термін служби телескопа становив 5 років, але завдяки гарному технічному стану космічного апарату та визначним результатам його роботи згодом цей термін неодноразово продовжувався.

Зрозуміло, Chandra не настільки відомий, як наприклад той самий телескоп Hubble. Але внесок рентгенівської обсерваторії в астрономію важко переоцінити. Вона виконала безліч найважливіших спостережень, які значно розширили наші знання про Всесвіт. Chandra вивчав надмасивні чорні дірки, нейтронні зорі, залишки наднових та інші екзотичні об’єкти, був залучений в уточненні значення постійної Хаббла. Цікаво, що про багато досліджених феноменів під час створення телескопа вчені взагалі не знали. Наразі астрономи використовують обсерваторію для вивчення впливу темної енергії, взаємодії зір та екзопланет, а також пошуку джерел гравітаційних хвиль.

Колаж із шести знімків Chandra, опублікованих NASA на честь 20-річного ювілею обсерваторії. Джерело: NASA/CXC

Щоб відзначити 20-річний ювілей місії, NASA опублікувала добірку із шести барвистих фотографій об’єктів глибокого космосу, отриманих завдяки виконаним Chandra спостереженням.

На першому знімку зображено регіон активного зореутворення NGC 604, що містить близько 200 молодих світил. Він знаходиться в галактиці Туманність Трикутника (M33), розташованої на відстані 2,7 млн ​​світлових років від Чумацького Шляху. Зображення є композитним – воно поєднує результати рентгенівських спостережень обсерваторії Chandra та знімки у видимому діапазоні, зроблені телескопом Hubble.

Регіон активного зореутворення NGC 604 (фото Hubble та Chandra). Джерело: X-ray: NASA/CXC/CfA/R. Tuellmann et al.; Optical: NASA/AURA/STScI/J. Schmidt

Друге зображення демонструє залишок наднової G292.0+1.8, розташований на відстані 20 тис. світлових років від Сонячної системи. Знімок дозволяє розглянути речовину, що розлітається від місця вибуху. Дані спостережень говорять про те, що воно багате киснем, кремнієм, сіркою та магнієм. Також у ньому було знайдено сліди заліза.

Залишок наднової G292.0+1.8. Джерело: NASA/CXC/SAO

На третьому знімку можна побачити гігантський кластер Abell 2146, що утворився в результаті зіткнення двох менших за розміром галактичних скупчень.

Галактичне скупчення Abell 2146. Джерело X-ray: NASA/CXC/Univ. of Waterloo/H. Russell et al.; Optical: NASA/STScI

Четверте фото демонструє зоряну асоціацію Лебідь OB2. Вона віддалена від нас на 4700 світлових років і є одним із найяскравіших об’єктів неба в радіодіапазоні. Асоціація складається з кількох десятків гігантських зір. Вони проживуть лише кілька мільйонів років, а потім завершать своє життя у сліпучих спалахах наднових. Композитне зображення поєднує результати рентгенівських спостережень Chandra, знімки у видимому діапазоні, зроблені телескопом INT та інфрачервоні зображення, отримані обсерваторією Spitzer.

Асоціація Лебідь OB2. Джерело: X-ray: NASA/CXC/SAO/J. Drake et al; H-Alpha: Univ. of Hertfordshire/INT/IPHAS; Infrared: NASA/JPL-Caltech/Spitzer

П’ятий знімок демонструє центр нашого Чумацького Шляху. Він закритий пиловими хмарами, що блокують практично все видиме світло. На щастя, пил не є завадою рентгенівського випромінювання. Для створення зображення використано результати рентгенівських спостережень Chandra та дані радіотелескопа MeerKAT.

Центр Чумацького шляху очима обсерваторії Chandra та радіотелескопа MeerKAT. Джерело: X-Ray: NASA/CXC/UMass/D. Wang et al.; Radio:NRF/SARAO/MeerKAT NASA/CXC/Penn State Univ./L. Townsley et al.

На шостому фото знято туманність «Тарантул» — один із найактивніших регіонів зореутворення на околицях Чумацького Шляху. Він розташований у Великій Магеллановій Хмарі. Туманність є хмара іонізованого водню, що простяглася на 650 світлових років, де активного формуються нові світила. Якби вона знаходилася на місці Туманності Оріона (1350 світлових років від Сонця), то займала б на нічному небі площу, еквівалентну 60 дискам повного Місяця, і була б такою яскравою, що предмети у її світлі відкидали б тіні.

Туманність Тарантул очима обсерваторії Chandra. Джерело: NASA/CXC/Penn State Univ./L. Townsley et al.

За матеріалами: https://www.nasa.gov

Пожежа на стартовому майданчику знищила ракету компанії ABL Space
Таємничі темні комети можуть бути джерелом походження води на Землі
Місяць повільно віддаляється від Землі й починає впливати на нас
Juno зробив дивовижне фото Юпітера
Новий квантовий комп’ютер встановив рекорд швидкості дії
Blue Origin демонструє технологію вертикальної посадки ракети New Glenn: відео
Космічне кільце: астрономи зазнімкували гіперсвітну галактику
Викрадення «Луни-2»: як ЦРУ дізналися секрети радянської космічної програми під носом у КДБ
Вчені виявили неподалік від Сонця неймовірно швидкий об’єкт
Галактика-конструктор: телескоп Hubble зазнімкував незвичайного сусіда Чумацького Шляху