Активність першого потужного весняного метеорного потоку Лірид припадає на другу половину квітня. На початку травня Земля проходить крізь пиловий шлейф комети Галлея, що спостерігається у вигляді потоку η-Акварид. А далі наша планета занурюється до відносно розрідженого метеорного рою, радіант якого теж розташований у сузір’ї Ліри, недалеко від його зірки η (ета). Тому він отримав назву «η-Ліриди». Він пов’язаний із дуже цікавою кометою, що навесні 1983 року стала великою несподіванкою для астрономів.
…25 січня 1983 року на навколоземну орбіту був виведений супутник IRAS — перший великий космічний телескоп, що дозволяв спостерігати небо в інфрачервоному діапазоні. В кінці квітня того ж року кілька британських астрономів, переглядаючи передані ним зображення, звернули увагу на досить великий об’єкт, положення якого помітно змінилося між двома експозиціями. Вчені швидко розпізнали в ньому комету. Якби вони діяли згідно зі сценарієм фільму «Не дивися вгору», людство не дізналося би про неї ще довго. Натомість вони вчинили саме так, як належить у такому випадку робити астрономам — надіслали інформацію про нове небесне тіло до Міжнародного бюро астрономічних телеграм (МБАТ) в американському Кембриджі. Ба більше, вони розіслали запити на декілька наземних обсерваторій, де могли в цей час вести зйомку близької ділянки неба, і вже 27 квітня отримали підтвердження свого відкриття зі шведської обсерваторії Квістаберг.
Поки співробітники МБАТ реєстрували повідомлення та організовували власну розсилку, нова комета продовжувала наближатися до Землі й ставала все яскравішою. 3 травня її незалежно помітили двоє любителів астрономії — англієць Джордж Олкок і японець Генічі Аракі. Вони теж надіслали свою інформацію в Кембридж, після чого «хвостата гостя» нарешті отримала свою повну назву й офіційне позначення. Зараз вона відома як C/1983 H1 (IRAS-Araki-Alcock). Буквально наступного дня її вже стало видно неозброєним оком.
Зростаюча кількість позиційних спостережень дозволила доволі точно визначити кометну орбіту. Виявилося, що вона проходить на відстані менше 900 тис. км від земної, й 11 травня C/1983 H1 разом із Землею майже одночасно опиняться неподалік точки найтіснішого зближення. Щоправда, комета все ж трохи «запізнилася», тому мінімальна відстань до неї в цей день склала 0,0312 а.о. (4,67 млн км). Але все одно протягом кількох днів вона являла собою незабутнє видовище. На темному небі поза великими містами її спостерігали як велику світлу видовжену «медузу», рух якої на тлі зірок можна було помітити неозброєним оком. Багато людей, не знайомих з астрономією, повідомляли, що бачать НЛО. На щастя, преса дізналася про незвичайне небесне тіло досить пізно, а Інтернету тоді ще не було, тому грізних газетних заголовків стосовно «неминучого зіткнення комети з Землею» так і не з’явилося.
Зараз ми знаємо, що період обертання комети IRAS-Аракі-Олкока навколо Сонця складає 970 років. На своїй нинішній орбіті вона присутня досить довго, тож могла би залишити по собі помітний «метеорний слід», але концентрація твердих частинок у речовині ядра цієї комети досить низька, і кількість метеорів на одиницю простору навіть у місці найтіснішого зближення кометної та земної орбіт відносно невелика. У максимумі активності, який цього року припадає на 11 травня, так зване годинне зенітне число η-Лірид не перевищить 5.
Проліт C/1983 H1 біля Землі 11 травня 1983 року став найтіснішим відомими зближенням з кометою за попередні два століття. Ближче до нас підходила тільки комета Лекселя (D/1770 L1 Lexell) 1 липня 1770 року — в той день відстань до неї склала всього 2,2 млн км, що лише вшестеро більше середнього радіусу місячної орбіти.
Раніше ми писали, як можна побачити періодичну комету Ольберса, що саме зараз наближається до Сонця.
