NASA перетворила відлуння чорної діри на звук

Фахівці NASA розробили методику перетворення рентгенівського випромінювання на звукові коливання. З її допомогою вони «озвучили» луну чорної діри.

Світлове відлуння чорної діри V404 Лебедя. Джерело: Andrew Beardmore (Univ. of Leicester) and NASA/Swift

Попри те, що за межі горизонту подій чорних дір не може вирватися навіть світло, їхні околиці зазвичай є яскравими об’єктами. Це можна пояснити тим, що активні чорні діри оточені акреційними дисками. Речовина в них розігріта до високих температур і періодично випромінює сплески електромагнітного випромінювання. У міру віддалення від чорної діри ці сплески відбиваються від навколишніх хмар газу та пилу на кшталт того, як промені світла від автомобільних фар розсіюються в тумані. Це призводить до формування своєрідного відлуння.

Команда дослідників з NASA вирішила «озвучити» подібні відлуння, що виробляються чорною дірою. За мету вони обрали V404 Лебедя. Це чорна діра зоряної маси, розташована на відстані 7800 світлових років від Землі. Її маса від 5 до 10 разів перевищує сонячну. Вона активно поглинає речовину зорі-компаньйона та оточена акреційним диском.

За основу взяли дані, зібрані рентгенівськими телескопами Chandra та Swift. Оскільки дослідники точно знають, як швидко поширюється світло, і їм відома відстань до чорної діри, вони можуть обчислити, коли відбулися сплески. Ці дані, а також інша інформація, допомагають астрономам більше дізнатися про пилові хмари, зокрема про їхній склад та відстані до них.

В опублікованому NASA відео рентгенівські дані від двох обсерваторій перетворені на звук. Коли курсор проходить через світлові ехо-сигнали (вони показані на зображенні у вигляді концентричних кілець), з’являються звуки (цокання) та зміни гучності. Вони позначають виявлення рентгенівських променів та варіації яскравості.

Результати спостережень Chandra (синій колір) представлені вищими тонами, а Swift (червоний колір) — нижчими. Крім рентгенівських знімків, запис містить оптичні дані цифрового огляду неба, на яких видно зорі на задньому плані. Кожна зоря в оптичному світлі викликає музичну ноту. Гучність та висота ноти визначаються яскравістю світила.

Раніше ми розповідали про те, як місія IXPE розгадала загадку струменів блазара.

За матеріалами https://www.nasa.gov

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine