Місце невдалої посадки апарата Athena потрапило на знімки LRO

NASA опублікувала знімки, зроблені апаратом LRO. Вони демонструють місце невдалої посадки зонда Athena.

Місце посадки апарата Athena. Ширина зафіксованої області становить 3,9 км. Джерело: NASA/GSFC/Arizona State University

Athena був побудований компанією Intuitive Machines і запущений до Місяця за контрактом, отриманим від NASA в межах програми CLPS. Athena мала сісти в південному приполярному регіоні Місяця і виконати вельми амбітну наукову програму. Вона передбачала взяття проби ґрунту з метою пошуку в ній слідів льоду, створення першої в історії мережі 4G на Місяці, збір даних про радіаційний стан, а також розгортання кількох мобільних апаратів. Один із них мав пересуватися місячною поверхнею за допомогою стрибків.

На жаль, Athena не зуміла виконати значну частину своїх завдань. На фінальному етапі посадки шлейф піднятого двигунами апарата місячного пилу завадив лазерним далекомірам визначити точну відстань до поверхні, а також заблокував радіосигнали. У результаті апарат сів у позаштатному режимі. Як і його попередник Odysseus, зонд перекинувся, за деякими даними, зламавши одну з опор.

На жаль, апарат упав таким чином, що його сонячні батареї не змогли отримати необхідну кількість світла. Тому апарату довелося працювати на залишках заряду батарей. Він встиг передати близько 400 мегабайтів даних з місячної поверхні, включно з кількома знімками, після чого навіки замовк.

Місце посадки апарата Athena. Його можна побачити як світлу цятку в центрі кратера, на який вказує стрілка. Ширина зафіксованої області становить 2 км. Джерело: NASA/GSFC/Arizona State University

Знімки LRO були зроблені через 23,5 години після посадки Athea і демонструють місце його останнього притулку. Апарат сів у центрі невеликого 20-метрового кратера, розташованого за 160 км від південного полюса Місяця (він позначений білою стрілкою). Якщо збільшити зображення, то можна побачити невелику світлу цятку, що відповідає Athena.

Полярні регіони Місяця відрізняються специфічними умовами освітлення, що покладають підвищені вимоги до космічної техніки. Сонце не підіймається високо над горизонтом, тому дно багатьох кратерів ніколи не освітлюється сонячними променями. Вважається, що найбільші з них можуть містити поклади водяного льоду, які могли б бути використані майбутніми місячними поселенцями.

За матеріалами LROC

Новини інших медіа
Штучний інтелект зустріне гостей Сонячної системи
Рій Дайсона може знищити життя на Землі
Другий шанс: NASA планує наступний політ Starliner 2026 року
Хто відповість, якщо Ілон Маск розіб’є базу на Місяці: правові діри космічної ери
Перший орбітальний запуск з території Європи призначено на 24 березня
Середземноморський детектор нейтрино розповідає про квантову гравітацію
Для школярів запускають онлайн-лекторій про технології Noosphere Ed&Tech
Супутник зазнімкував залишки стародавнього кратера в Австралії
Підліток замість немовля: у найвіддаленішій галактиці Всесвіту знайдено кисень
Приховані океани Марса: виявлені докази рідкої води під поверхнею