Космічні зонди й орбітальні телескопи працюють поза «енергетичною парасолькою» Сонця, тому кожен ват потужності на борту — на вагу золота. Нове дослідження команди TU Wien пропонує рішення: автономний квантовий годинник, чия точність зростає експоненціально, а теплові втрати — лише логарифмічно. Інакше кажучи, за ту ж частинку енергії можна отримати у тисячі разів кращу стабільність, ніж дозволяють нинішні принципи.
Як працює «двоступеневий» механізм
- Когерентний контур: квантова частинка без втрат обертається по кільцю — це швидкий і термодинамічно безшумний режим
- Дисипативний вузол: лише коли частинка проходить через одну контрольну точку, система фіксує «тік» і вивільняє мінімум ентропії.
Поєднання дає годинник, у якому кожен додатковий біт втрат приносить арифметично більше приросту точності, ніж у звичайних атомних або оптичних еталонах.
Схема роботи кільцевого годинника. Зображення: nature
Магазин від Universe Space Tech
Дитяча бананка Noosphere – Space Explorer
До товаруНа схемі показана ідея «двоступеневого» квантового годинника:
- (а) — «мультикільце» з десятків «чашечок»-резонаторів. Одна квантова частинка рухається по колу; коли вона робить повний оберт, годинник «цокає». Вогонь і лід позначають теплий і холодний контакти, які задають напрямок руху.
- (b) — спрощена енергетична діаграма однієї з «чашок», яка показує, як тепловий градієнт змушує частинку стрибати вперед, а не назад.
- (c) — графік: синя сходинка показує, як лічильник цокань росте майже рівномірно з часом; сірий коридор — невелика статистична похибка.
- (d) — інший графік, де сині точки — це сила зв’язку між сусідніми «чашками», що спочатку плавно зростає, потім стає рівною, а наприкінці знову трохи змінюється, щоб хвиля не відбивалася назад.
Чому це критично для астрономії
Для місій на периферії Сонячної системи або на орбітах точний час — це синхронізація лазерних дальномірів, інтерферометрія та гравіметричні експерименти. Перехід від ватів до мікроватів дає змогу:
- розмістити годинник у невеликих кубсат-групах для довготривалих VLBI-спостережень;
- зменшити масу й тепловиділення на борту геліофізичних апаратів;
- підвищити чутливість детекторів гравітаційних хвиль — менше шуму, вищий Q-фактор оптичних порожнин.
Надточні, але «холодні» хронометри потрібні скрізь, де енергобюджет обмежений: у квантових мережах, автономних сенсорах, медичних імплантах та портативних навігаційних системах. Потенційно така технологія може навіть увійти до нового міжнародного еталона секунди, що нині готують до затвердження у 2030-х роках. Таким чином, квантовий годинник може стати базовим модулем навігації та наукових експериментів у глибокому космосі, де енергія й стабільність часу дорівнюють успіху місії.
Коли ця та інші технології зможуть бути реалізовані у справжніх космічних місіях — читайте в нашому матеріалі «Космічні місії 2025: найважливіше, що людина робитиме в космосі цього року».
