Космічний телескоп James Webb (JWST) зробив унікальні знімки об’єкта, який астрономи охрестили «Космічним черепом». Насправді це планетарна туманність PMR 1 — велетенська хмара газу та пилу, яку породила зоря на схилі свого віку. Завдяки двом різним інфрачервоним «очам» телескопа науковці вперше змогли розгледіти неймовірні деталі цієї структури, що нагадує мозок, захований у прозору черепну коробку.
Вперше туманність PMR 1 потрапила в об’єктив ще 2014 року — її зафіксував телескоп Spitzer, попередник JWST. Але лише зараз, завдяки неймовірній чутливості James Webb, ми можемо розглянути її в найдрібніших подробицях. Планетарні туманності — це фінальний акорд у житті світил, подібних до нашого Сонця. Коли ядерне паливо в їхньому ядрі вичерпується, вони скидають зовнішні шари, створюючи химерні, мерехтливі утворення, які розлітаються в космосі.
Два погляди на PMR 1
Нові знімки об’єднані зображеннями з двох інструментів: камери ближнього інфрачервоного діапазону (NIRCam) та приладу середнього інфрачервоного діапазону (MIRI). Саме можливість бачити космос у різних довжинах хвиль робить JWST настільки потужним.
- Знімок NIRCam. Тут зовнішня оболонка туманності нагадує яскраво-білу бульбашку, а внутрішні хмари палають оранжевим. Найцікавіша деталь — темна вертикальна смуга, яка ділить туманність на дві півкулі, створюючи ту саму ілюзію людського мозку. Крізь прозору оболонку на цьому знімку проглядаються далекі галактики та зорі.
- Знімок MIRI. У середньому інфрачервоному діапазоні картина докорінно змінюється. Зовнішня бульбашка набуває фіолетово-синього відтінку, а внутрішні хмари здаються набагато щільнішими й складнішими. Таємнича темна смуга майже зникає — її приховують пил і газ, які стають непрозорими в цьому діапазоні.
Розгадка темної смуги
Чому астрономам так важливі ці відмінності? Річ у тім, що темна смуга, яку чудово видно на знімку NIRCam, насправді тісно пов’язана з потужними викидами газу з верхньої та нижньої частин туманності. Те, що ми бачимо як «перегородку» між півкулями, може бути наслідком роботи подвійної зорі в центрі або складних магнітних процесів. Порівнюючи два зображення, вчені отримують об’ємну картинку того, що відбувається всередині цього космічного об’єкта: де скупчується пил, а де — іонізований газ.
Яка доля чекає на зорю?
Ці знімки — не просто красиві картинки. Вони — як геологічні шари, що дозволяють зазирнути в минуле світила. Зовнішня оболонка туманності складається з водню, викинутого на ранніх етапах вмирання зорі. Внутрішні ж хмари — це суміш важчих елементів і пилу, які зоря викинула відносно недавно.
Що станеться з яскравою цяткою в центрі PMR 1? Усе залежить від її маси. Якщо вона виявиться достатньо масивною, то спалахне яскравою надновою. Але, найімовірніше, її чекає більш спокійна доля: вона продовжить повільно скидати свої шари, залишивши після себе крихітний, неймовірно щільний об’єкт — білий карлик, який буде повільно згасати мільярди років, схований у величному саркофазі з газу, який ми називаємо планетарною туманністю.
Раніше ми повідомляли про те, як камера темної енергії зазнімкувала космічне кермове колесо.
За матеріалами Live Science
