Космічні скарби: James Webb знайшов найвіддаленіше зоряне скупчення

Міжнародна група астрономів скористалася телескопом James Webb (JWST) для виявлення найвіддаленішого відомого нам гравітаційно-пов’язаного зоряного скупчення. Воно існувало, коли вік Всесвіту становив лише 460 млн років або 3% від нинішнього.

Галактичне скупчення SPT-CL J0615-5746. Воно створило гравітаційну лінзу, що дала змогу астрономам спостерігати галактику Cosmic Gems. Джерело: ESA/Webb, NASA & CSA, L. Bradley (STScI), A. Adamo (Stockholm University) and the Cosmic Spring collaboration

Молоді галактики, що утворилися незабаром після Великого вибуху, дуже активно формували зорі, генеруючи при цьому велику кількість іонізуючого випромінювання. Однак через космологічну віддаленість ще донедавна прямі дослідження їхнього зоряного населення були вельми складним завданням для астрономів.

На допомогу їм прийшли «космічні скарби». Йдеться про галактику Cosmic Gems, яка була спочатку виявлена телескопом Hubble у 2018 році. Під дією гравітаційного лінзування з боку іншої, ближчої галактики, її форма спотворена і на знімках нагадує сяйливу дугу.

Ця знахідка виявилася вельми вдалою для астрономів. Річ у тім, що галактика Cosmic Gems розташована на самому краю спостережуваного Всесвіту. Ми бачимо її такою, якою вона була всього через 460 млн років після Великого вибуху.

Астрономи скористалися цією унікальною можливістю і використали високу чутливість і кутову роздільну здатність JWST, щоб розглянути деталі «дуги». Загалом їм вдалося виявити п’ять молодих масивних зоряних скупчень. Вони масивні й дуже щільні — кількість зір у них приблизно на три порядки більша, ніж в аналогічних за розміром областях зореутворення, розташованих ближче до Землі. На них припадає більша частина ультрафіолетового світла, що випускається галактикою Cosmic Gems.

За словами дослідників, відкриття сприяє кращому розумінню, як відбувався процес реіонізації Всесвіту і як сформувалися кулясті скупчення. А висока щільність зір у цих давніх скупченнях дає змогу по-новому поглянути на процеси утворення дуже масивних зір і чорних дір.

Раніше ми розповідали про те, як James Webb знайшов найвіддаленішу наднову.

За матеріалами ESA