30 жовтня відбулася перша в історії космічна битва. Принаймні так це описано в публікації видання The Telegraph, яка широко цитувалася різними ЗМІ. Але чи справді ми стали свідками першої битви в космосі? Розбираймося.
Перехоплення іранської ракети
Отже, що ж сталося того дня? Угруповання хуситів запустило з території Ємену іранську балістичну ракету «Шахаб-3». Її метою, очевидно, було ізраїльське місто Ейлат. Але ракета так і не досягла своєї цілі. Вона пролетіла майже 1600 км над Аравійським півостровом, після чого була перехоплена ракетою Arrow 2, випущеною ізраїльською системою протиракетної оборони.
Через кілька днів ЦАХАЛ підтвердив факт перехоплення, опублікувавши відповідні кадри. Однак ізраїльські військові не надали більше жодних даних про інцидент, включно з висотою, на якій було вражено ракету. Але ж саме від цього залежить, чи можна вважати цю баталію космічною.
Висота має значення
У публікації The Telegraph стверджується, що іранська ракета була перехоплена за межами земної атмосфери. Але це твердження як мінімум некоректне. Річ у тім, що з фізичної точки зору земна атмосфера не закінчується «одномоментно». Вона поділена на низку шарів, кожен із яких має певні властивості. Над тропосферою, де зосереджена основна маса повітря, розташована стратосфера, потім мезосфера, термосфера й екзосфера. Межа термосфери знаходиться на висоті близько 800 км, а екзосфери — взагалі 10 тисяч км.
Звичайно, з точки зору пересічної людини умови на цих висотах мало чим відрізняються від вакууму. Але яким би незначним не був тиск, верхні шари земної атмосфери все одно впливають на космічну техніку. Тій же МКС, орбіта якої пролягає на позначці 400 км, доводиться регулярно вмикати двигуни, щоб утримувати висоту. Якщо вона перестане це робити, то приблизно за рік її висота знизиться настільки, що станція увійде в щільні шари атмосфери та зруйнується.
Водночас, хоча на висоті МКС все ще присутні сліди земної атмосфери, ніхто, зрозуміло, не називає її екіпаж повітроплавцями. З практичної точки зору космос починається там, де атмосфера вже настільки розріджена, що космічний апарат може зробити хоча б один повний оберт навколо Землі. Це приблизно 150 км.
З юридичної точки зору все ще складніше. Річ у тім, що в міжнародному праві немає якогось загальновизнаного визначення того, що саме вважається межею космосу. Досить часто в цій якості застосовують тзв. лінію Кармана, яка проходить на висоті 100 км. Її використовує Міжнародна авіаційна федерація та багато космічних агентств. Водночас існують й інші варіанти класифікації.
Перша космічна битва?
Усе це знову підводить нас до питання, чи можна вважати перехоплення іранської ракети першою космічною битвою. Для цього розглянемо технічні характеристики її учасників.
«Шахаб-3» являє собою рідинну балістичну ракету з відокремлюваною головною частиною. Її довжина становить 16,5 м, маса перевищує 17 тонн, вона несе 1200-кілограмову боєголовку. Ракета має кілька модифікацій. Та, що була випущена по Ізраїлю, ймовірно, має дальність польоту до 2000–2500 км. Висота її апогею становить 400 км, що можна порівняти з орбітою МКС. Тож, попри всі складнощі з визначенням меж космічного простору, можна сміливо стверджувати, що якусь частину свого польоту ракета перебувала в космосі.
Але те, що «Шахаб-3» побувала в космічному просторі, зовсім не означає, що вона була перехоплена саме там. Для цього розглянемо характеристики ізраїльської протиракети. Arrow 2 має довжину 6,95 м і масу 1300 кг. Вона може розвивати швидкість до 2,5 км/с. Ракета оснащена радарною та інфрачервоною системою наведення і вражає цілі шляхом детонації боєголовки на відстані 40–50 м від неї.
Варто зазначити, що Arrow 2 спеціально розробляли для перехоплення цілей на великих висотах за межами стратосфери. Отже, якщо на борту ворожої ракети буде зброя масового ураження, її уламки впадуть за межами території Ізраїлю.
Але, попри цю обставину, найімовірніше, «Шахаб-3» все-таки була перехоплена не в космосі. З очевидних причин Ізраїль не розголошує точні технічні характеристики Arrow 2. Однак, за наявними даними, максимальна висота, на якій вона здатна збивати ворожі боєголовки, становить 50 км. Це вельми значна цифра, але недостатня, щоб говорити саме про можливість космічного перехоплення.
На те, що іранська ракета була збита не на космічних висотах, вказує також той факт, що місцеві мешканці почули звук вибуху. Це навряд чи сталося б у тому разі, якби перехоплення відбулося на висоті 100 км.
Але, хоча перехоплення «Шахаб-3» й не стало першою космічною битвою, не можна виключати того, що в майбутньому ми все ж станемо свідками подібної події. Безконтрольна роздача ракетних технологій терористичними режимами, а також активна мілітаризація космосу поступово збільшують шанси перетворення навколоземного простру на арену бойових дій. Тож усім особам, які приймають стратегічні рішення, слід бути готовими до такого сценарію.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
