Лише нещодавно з нашого неба «втекла» до Південної півкулі комета Понса-Брукса, а вже наближається наступна представниця сімейства Нептуна — комета Ольберса (13P/Olbers). Вона не буде такою яскравою, як попередниця, а умови для її спостережень складуться значно гірше. В достатньо потужний телескоп її вже можна знайти на вечірньому небі в сузір’ї Тельця. Спробуємо розібратись, як це зробити й чого від «хвостатої гості» очікувати в найближчому майбутньому.
Комета названа на честь німецького астронома Гайнріха Ольберса, відомого тим, що він відкрив два з «першої четвірки» астероїдів — Палладу та Весту — й першим висловив припущення про те, що ці об’єкти там далеко не останні. У ніч із 6 на 7 березня 1815 року, проводячи спостереження на своїй обсерваторії у Бремені, він помітив у сузір’ї Жирафа невеличку туманність, яка досить швидко рухалася на тлі зір. Вже за місяць була обчислена приблизна параболічна орбіта нового небесного тіла, а в липні того ж року відомий німецький математик Фрідріх Бессель довів, що насправді ця орбіта має бути еліптичною з періодом 73 роки. Далі розрахунки продовжували уточнюватись, але в наступній появі комету абсолютно випадково перевідкрив відомий американський «кометний мисливець» Вільям Брукс (тому, за справедливістю, вона мала б називатися «Ольберса-Брукса»). Це сталося 25 серпня 1887 року.
Ця «хвостата зірка» стала третім підтвердженим представником кометного сімейства Нептуна, орбітальні періоди яких лежать у діапазоні між 50 і 200 років. Першими двома були знаменита комета Галлея та вже згадана комета Понса-Брукса. З плином часу період обертання 13P/Olbers навколо Сонця трохи скоротився під дією гравітації великих планет, і наступне її повернення відбулось у 1956-му. Воно було досить сприятливим для спостережень: під час нього блиск комети лише трохи не дотягнув до 6-ї зоряної величини.
Чергове перевідкриття комети Ольберса здійснив відомий американський астроном Алан Гейл. Це сталося в День незалежності України — 24 серпня 2023 року. Уточнені дані про її положення дозволили вирахувати, що «хвостата гостя» пройде перигелій 30 червня 2024-го на відстані 1,176 а.о. (176 млн км) від Сонця. Загалом умови її видимості поточного року значно гірші, ніж у попередній появі. Практично весь період, коли блиск комети буде достатньо високим, щоб її можна було побачити в аматорські телескопи, вона перебуватиме менше ніж у 40° від нашого світила, і ми зможемо її спостерігати лише завдяки досить великому додатному схиленню.
25 квітня з вечірнього неба зникне Місяць, і під кінець астрономічних сутінків — близько 10-ї вечора за київським часом — комету Ольберса можна буде знайти в 11° над північно-західним горизонтом, у 9° лівіше та вище Стожарів. Її кутова відстань від Сонця (елонгація) в цей день складе 33°, а блиск сягне 9-ї зоряної величини. В умовних межах сузір’я Тельця вона перебуватиме до 6 травня. 9–10 травня поблизу неї пройде тонкий місячний серп.
Далі «ловити» комету буде все важче, в середині астрономічних сутінків її висота над обрієм не перевищуватиме 7°, причому в північних областях України її видно буде трохи краще. Ввечері 21 травня вона пройде поблизу розсіяного скупчення M36 у сузір’ї Візничого, маючи при цьому блиск трохи нижче 8ᵐ (сумарний блиск зір скупчення складає 6,5ᵐ). А в останній день весни кутова відстань між 13P/Olbers і Сонцем сягне мінімуму — 25°50′. Насправді в цей день «хвостату зірку» відділятиме від нашого світила 1,26 а.о. (188 млн км), а від Землі — 2,093 а.о. (понад 300 млн км).
11 червня схилення комети Ольберса перевищить 40°, і вона перестане заходити за обрій для спостерігачів на 50° пн.ш. 18 червня вона перейде із сузір’я Візничого до Рисі, при цьому її блиск сягне 7,5ᵐ, а елонгація — майже 28°. У Києві в цей день навігаційні сутінки закінчаться приблизно об 11-й вечора за літнім часом (астрономічні сутінки з вечірніх безпосередньо перейдуть у ранкові), в цей момент комету можна буде відшукати в 13,5° над північно-східним горизонтом у 10° північніше зорі Кастор (α Близнюків).
30 червня, як уже згадувалося, 13P/Olbers пройде перигелій, і в той самий день її схилення з точки зору наземних спостерігачів сягне максимального в цій появі значення — 42°19’. Кутова відстань комети від Сонця у цей день лише трохи перевищить 30°, але блиск зросте майже до 7-ї величини, завдяки чому її буде значно легше відшукати навіть на сутінковому небі.
13 липня комета увійде в невелике сузір’я Малого Лева, й за тиждень після цього опиниться на мінімально можливій у нинішній появі відстані від Землі — 1,895 а.о. (284 млн км). Весь цей час її блиск повільно падатиме, але все одно лишатиметься вищим за 8-му зоряну величину, а далі почне знижуватися значно швидше. 27 липня вона «переповзе» у Велику Ведмедицю, й лише після цього в наших широтах її спостереження можна буде вести на нормальному темному небі: в кінці астрономічних сутінків «хвостата гостя» перебуватиме в 11° над обрієм, що насправді не так уже й багато.
12 серпня 13P/Olbers перейде до сузір’я Волосся Вероніки, все ще маючи при цьому загальний блиск вище 9-ї величини, що дозволить легко спостерігати її в невеликі астрономічні інструменти. 15–18 серпня її буде видно на тлі зоряного скупчення «Журавлиний клин», ввечері 25-го вона пройде в 0,5° північніше галактики M64 «Чорне око», а 30-го — менше ніж у градусі від кулястого скупчення M53.
7 вересня комета врешті перетне умовну межу Волопаса, перебуваючи в цей час у 38° від Сонця. Через три дні на вечірньому небі з’явиться Місяць із супутнім засвітленням і суттєво ускладнить спостереження. В середині місяця яскравість 13P/Olbers впаде до 10-ї величини, а 25 вересня вона «переповзе» до зодіакального сузір’я Діви. Щовечора в кінці астрономічних сутінків вона з’являтиметься все нижче над обрієм.
Нарешті, ввечері 15 жовтня відбудеться досить рідкісне «кометне побачення»: менш ніж у градусі північніше 13P/Olbers пройде нещодавно відкрита комета C/2023 A3 (Tsuchinshan-ATLAS), яка обіцяє стати найяскравішою «хвостатою зіркою» року. Це станеться на тлі сузір’я Змії, недалеко від кулястого зоряного скупчення M5. На жаль, головна героїня цієї статті до того часу ослабне до 11-ї величини, тому знайти її на сутінковому небі у 8–9° над обрієм буде практично неможливо навіть у потужні телескопи.
Щоб наблизитися на мінімальну можливу відстань до Землі (трохи більше 0,5 а.о.), комета Ольберса мала би повернутися до Сонця приблизно на 4 місяці раніше. Тоді на початку року ми б легко побачили її неозброєним оком практично у протистоянні. Цікаво, що в дуже близькій до оптимальної конфігурації вона з’явиться наступного разу. Згідно з уточненими даними, в січні 2094 року ця комета підійде до нас найближче з моменту відкриття — тоді відстань до неї складе 0,676 а.о., або 101 млн км. У перигелії вона опиниться 15 березня.
Карту шляху комети Ольберса з квітня до вересня нинішнього року можна подивитися тут.
