На відміну від більшості своїх «сусідів» по Курильській гряді, вулкан Райкоке не може похвалитися регулярною активністю. Його останні виверження датовані 1778 і 1924 роками. Але зате коли він починає вивергатися, то робить це досить ефектно.
22 червня Райкоке раптово прокинувся. Його потужне виверження тривало 12 годин. Викинутий вулканом попіл піднявся на висоту 12-13 км. Наступного дня активність Райкоке пішла на спад і висота викиду зменшилася до 4,5 км. Загалом фахівці нарахували дев’ять вулканічних вибухів.
Наслідки виверження Райкоке зазнімкували кілька космічних апаратів, зокрема Terra та Suomi NPP. Супутникам вдалося зареєструвати частинки попелу в стратосфері на позначці 17 км. Оскільки вулканічні викиди можуть становити загрозу для двигунів літаків, події присвоїли червоний код авіаційної небезпеки (згодом його знизили до помаранчевого).
Але найефектніший знімок Райкоке був зроблений екіпажем МКС. Світлина від 22 червня у всіх деталях демонструє стовп вулканічного попелу та газів. Біля його основи видно характерні білі хмари. За однією з версій, вони утворюються під час конденсації вологи в холодному повітрі, що втягується у викид. Згідно з другою теорією, хмари виникли внаслідок потрапляння потоків магми в морську воду.
За матеріалами https://earthobservatory.nasa.gov
