Команда дослідників із Гавайського та Єльського університету опублікувала статтю, присвячену ефектам близьких прольотів зір. У ній вони спробували відповісти на таке запитання: чи могла така подія призвести до різкої зміни земного клімату 56 млн років тому?
Близькі прольоти зір та їх наслідки
Сонячна система розташована у відносно малонаселеному регіоні Чумацького Шляху, тому близькі прольоти зір тут відбуваються набагато рідше, ніж в інших частинах галактики. Але вони все ж відбуваються.
Найвідомішим із них був, імовірно, проліт зорі Шольца. Близько 70 тисяч років тому вона пройшла через хмару Оорта — «сховище» довгоперіодичних комет і крижаних планетезималей, розташоване на околицях нашої Сонячної системи. Можливо, зоря Шольца вплинула на деякі з них, але якщо це й сталося, ми не дізнаємося про це ще кілька мільйонів років. Саме стільки часу потрібно кометам з хмари Оорта, щоб досягти внутрішньої частини Сонячної системи.
Збільшення ризику падіння комет — це далеко не єдиний можливий ефект близького прольоту зорі. Воно також здатне вплинути на орбіту Землі, що своєю чергою призведе до зміни її клімату.
Чи викликала мандрівна зоря глобальне потепління на Землі?
Нещодавно було висловлено припущення, що деякі з відомих драматичних змін клімату Землі дійсно були викликані близькими прольотами зір. До числа кандидатів входить і т. зв. палеоцен-еоценовий термічний максимум (PETM), що трапився 56 млн років тому. Він призвів до підвищення глобальної температури на 5–8 °C і масового надходження вуглецю в атмосферу й океани. Підвищення температури зайняло від 10 до 20 тисяч років і тривало близько 100–200 тисяч років.
Джерело: Svensen 2012
Вплив PETM на біосферу був величезним. Багато морських організмів вимерли, тропічні та субтропічні регіони поширилися в бік полюсів, з’явилися примати та інші ссавці.
В опублікованій торік статті планетологи Натан Кайб і Шон Реймонд дійшли висновку, що близький проліт зорі справді міг вплинути на Землю і призвести до драматичних змін клімату. Однак дослідники з Гавайського та Єльського університету не згодні з висновками колег. Щоб з’ясувати, чи можуть прольоти зір бути причиною PETM та інших кліматичних змін, вони використовували досконалішу модель Сонячної системи та випадкові зоряні параметри в 400 симуляціях. Загальна кількість прольотів зір склала 1800.
Вченим не вдалося виявити впливу зір на реконструкції палеоклімату за останні 56 млн років. Однією з причин такої відмінності результатів є повнота моделей, що використовувалися для симуляції прольотів. Наприклад, деякі з них не включали Місяць, який чинить стабілізаційний вплив на Землю. З його включенням у симуляцію з’ясувалося, що навіть надзвичайно близькі прольоти, схоже не чинили жодного помітного впливу на нашу планету.
За матеріалами Sciencealert
