Область простору за орбітою Нептуна є «домівкою» для великої кількості крижаних тіл, що залишилися з часів формування Сонячної системи. Вона відома, як «пояс Койпера». Ця область вкрай цікавить астрономів. Об’єкти пояса являють собою своєрідну машину часу — вивчаючи їх, дослідники можуть краще зрозуміти, як відбувалася еволюція Сонця та планет.
На жаль, у наших знаннях про пояс Койпера досі є багато прогалин. Сучасні телескопи дають можливість спостерігати великі транснептунові об’єкти, що дає змогу приблизно оцінити їхню загальну кількість. Однак тіла діаметром менше ніж 10 км занадто малі, щоб їх можна було побачити безпосередньо. Тому питання про їхній просторовий розподіл залишається відкритим.
Команда японських астрономів спробувала розв’язати цю проблему, використовуючи непрямий метод. Час від часу об’єкти пояса Койпера «затуляють» світло фонових зір. Такі події називаються окультаціями. Зрозуміло, не знаючи орбіти об’єкта, неможливо заздалегідь визначити їхній час. Однак, якщо націлити телескоп на велику ділянку неба й вести безперервні спостереження, то, за теорією ймовірності, рано чи пізно він повинен буде зареєструвати подібну подію.
У межах проєкту OASES (Organized Autotelescopes for Serendipitous Event Survey) японські дослідники розгорнули два 28-сантиметрових аматорських астрографи Rowe-Ackermann Schmidt, встановивши їх на даху школи на острові Міяко. Загалом спостереження зайняли 60 годин. Проаналізувавши зроблені телескопами знімки, астрономи дійсно виявили сліди покриття зорі. Перевіривши ще раз отримані дані, дослідники дійшли висновку, що воно було спричинене транснептуновим об’єктом радіусом усього в 1,3 км.
Підрахувавши ймовірність спостережуваної події, вчені дійшли висновку, що на кожен квадратний градус небесної сфери має припадати приблизно 600 тис. об’єктів пояса Койпера поперечником не менше ніж 1,2 км. Ця оцінка узгоджується з сучасними моделями утворення Сонячної системи.
За матеріалами https://nplus1.ru