Voyager 2 та масштаби Сонячної системи

Представлений концепт демонструє масштаби Сонячної системи та положення зонда Voyager 2, який нещодавно став другим в історії космічним апаратом, що функціонує, який вийшов у міжзоряний простір. Для вимірювання відстаней вибрано астрономічну одиницю (а.о.), рівну середньому радіусу земної орбіти — 149,6 млн км.

Схема Сонячної системи з позначенням поточного положення Voyager 2. Джерело: NASA/JPL-Caltech

Наразі Voyager 2 перебуває на відстані 119 а.о. від Сонця. Його сигналам потрібно понад 16,5 годин, щоб дійти до Землі. Для порівняння: орбіта Нептуна проходить на відстані близько 30 а. о. від Сонця. Внутрішня та зовнішня межі поясу крижаних тіл, відомого як пояс Койпера (Плутон є його найбільшим уже відкритим об’єктом), розташовані відповідно за 30 і 55 а.о. від Сонця.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше

Межа між геліосферою (областю, в якій домінують сонячний вітер і пов’язані з ним магнітні поля) і міжзоряним простором не є постійною. Під час 11-річного циклу сонячної активності вона може наближатися до Сонця або віддалятися від нього. Voyager 1 залишив межі геліосфери та вийшов у міжзоряний простір у серпні 2012 року, перебуваючи на відстані 121 а.о. від нашого світила. Voyager 2, як уже було сказано, подолав цю межу на дистанції в 119 а.о.

Ілюстрація, що демонструє положення апаратів Voyager 1 та Voyager 2. Джерело: NASA/JPL-Caltech

Однак Сонячна система на цьому не закінчується. Вона оточена сферичною областю, наповненою великою кількістю крижаних уламків, що залишилися з часів формування Сонця та планет. Цей регіон відомий під назвою «хмара Епіка-Оорта» (або, для стислості, хмара Оорта) і є джерелом довгоперіодичних комет. За сучасними оцінками, внутрішня межа хмари пролягає на відстані близько 1000 а. о. від Сонця, зовнішня — на відстані близько 100 тис. а. о. Вона збігається з гравітаційною межею Сонячної системи, що визначає область, у якій гравітація нашого світила здатна ефективно утримувати його супутники.

Voyager 2 рухається зі швидкістю 3,24 а.о. на рік. Отже, йому знадобиться близько 270 років, щоб дістатися до внутрішньої межі хмари Оорта, і ще близько 30 тис. років — щоб перетнути її та по-справжньому покинути Сонячну систему. Його «брат-близнюк» Voyager 1 рухається трохи швидше (йому на це буде потрібно відповідно 240 і 27 тис. років).

Через 40 тис. років Voyager 2 підійде на відстань близько 107 тис. а.о. (1,7 світлових років) до червоного карлика Ross 248. Через 296 тис. років апарат пройде приблизно за 270 тис. а.о. (4,3 світлових роки) від Сіріуса. Куди занесе міжзоряного мандрівника після цього — ніхто не знає…

За матеріалами https://www.jpl.nasa.gov

Новини інших медіа
Чорні діри постійно поглинають одна одну для виживання
Прихована загроза у космосі: як виявити супутник із ядерною зброєю
Космічні самітники виявились попередниками зоряних систем
Нейтрино можуть народжуватися всередині загадкових червоних точок
Ядерну батарею для супутників вперше випробовують у космосі
В архівах TESS вперше виявили планету методом мікролінзування
Космічний апарат NASA New Horizons успішно вийшов із найдовшої гібернації та перебуває у справному стані
Вибухи феєрверків на День незалежності у США помітили з борту МКС
Відставка після тріумфу Artemis II: Джеремі Гансен залишає загін астронавтів
Найбільша пара чорних дір утворила гігантську порожнечу