Одна з найбільших груп сонячних плям за останні роки стала помітна на диску Сонця. Активну область видно неозброєним оком через спеціальні окуляри для спостереження затемнень. Заплутані магнітні поля цієї ділянки здатні генерувати потужні викиди коронального плазмового матеріалу в бік Землі.
Формування на зворотному боці
Активну область AR 4478 зафіксували 24 червня 2026 року, коли вона з’явилася з-за східного краю сонячного диска. Ще до цього її відстежували за допомогою апарата Solar Orbiter, поки вона формувалася на зворотному боці Сонця.
Фахівці підтвердили, що AR 4478 має конфігурацію бета-гамма-дельта за класифікацією Маунт-Вілсон. Це найскладніший тип магнітної будови сонячних плям, коли поля протилежної полярності тісно переплетені, і саме такі ділянки найчастіше породжують потужні спалахи.
Масштаб і загрози
Група плям містить щонайменше дев’ять окремих темних ядер, а її загальна площа сягає сотень MSH, тобто мільйонних часток площі видимої півкулі нашого світила. Це стандартна одиниця вимірювання площі сонячних плям у геліофізиці. За розмірами AR 4478 наближається до знаменитої AR 3664, яка у травні 2024 року спричинила найпотужнішу за 20 років геомагнітну бурю рівня G5.
За оцінками Центру прогнозування космічної погоди (SWPC), імовірність спалахів класу М становить 50 %, а найвищого класу X складає 10 %. У разі прямого влучання корональних викидів маси (CME) у магнітосферу можливі збої в роботі супутників на орбіті, стрибки напруги в електромережах і перебої радіозв’язку. Для порівняння, у лютому цього року в активній області AR 4366 зафіксували спалах потужністю X8.11, який став третім за силою у поточному сонячному циклі.
Повільний викид і прогноз
Корональний викид маси, зафіксований 26 червня, за даними SWPC, рухається переважно на південь від лінії між Сонцем і Землею. Він може зачепити край магнітосфери Землі близько 30 червня, проте значна геомагнітна буря малоймовірна.
Попри це спостерігачі полярних сяйв по всьому світу залишаються напоготові. Коли заряджені частинки від корональних викидів потрапляють у верхні шари атмосфери, вони збуджують атоми кисню й азоту, і ті випромінюють характерне зелене, червоне або фіолетове світло.
Що було раніше
Активна область AR 3664 у травні 2024 року розтяглася на 200 000 км і перевищувала діаметр Землі у 15 разів. У ній зафіксували 12 спалахів класу X, зокрема потужністю X8.7. Спричинена ними геомагнітна буря рівня G5 породила полярні сяйва, які спостерігали від Пуерто-Рико до України, зокрема в Одеській, Харківській, Чернігівській та Сумській областях.
Поки що в AR 4478 зареєстровано лише кілька спалахів класу C. Проте регіони з конфігурацією бета-гамма-дельта непередбачувані, й ситуація може змінитися за лічені години. Астрофотограф Альфредо Відаль Перес зафіксував цю групу плям у видимому світлі з Барселони, а знімок став астрономічним фото дня NASA 28 червня 2026 року.
За матеріалами NASA APOD
