Група астрономів використала рентгенівську обсерваторію Chandra, щоб скласти карту небезпечних зон у зоряному скупченні. В них шанси на формування екзопланет різко знижуються.
Планетоутворювальні диски навколо новонароджених зір з часом природним чином зникають. Частина речовини диска падає на зорю, а частина нагрівається під дією її рентгенівського та ультрафіолетового випромінювання й випаровується. Останній процес відомий, як фотовипаровування, зазвичай займає від 5 до 10 мільйонів років у зір середнього розміру, перш ніж диск зникне.
При цьому, якщо поблизу знаходяться масивні зорі, які виробляють найбільшу кількість рентгенівського та ультрафіолетового випромінювання, процес випаровування може прискоритися. Своєю чергою це означає, що в зоряних скупченнях (а саме там народжується більшість зір) повинні існувати, більш-менш сприятливі для формування екзопланет, зони.
Група астрономів вирішила перевірити це припущення. Для цього вони залучили рентгенівську обсерваторію Chandra. Метою спостережень стало скупчення Лебідь OB2. Це велике зоряне скупчення, розташоване на відстані близько 4 600 світлових років від Сонця. Воно містить сотні масивних зір, а також тисячі зір меншої маси.
Спостереження Chandra дали змогу виявити дифузне рентгенівське світіння між зорями, а також скласти список новонароджених світил у скупченні. Цей перелік було об’єднано з даними оптичних та інфрачервоних оглядів. У результаті астрономи зуміли скласти карту Лебідь OB2. Фіолетовий колір відповідає даним Chandra. Він показує дифузне рентгенівське випромінювання та молоді зорі в Лебеді OB2. Червоний, зелений і синій кольори відповідають даним телескопа Spitzer. Вони демонструють холодніші зорі, а також газ і пил у всьому регіоні.
Проаналізувавши наявні дані, астрономи знайшли чіткі докази того, що планетоутворювальні диски навколо зір справді зникають набагато швидше, якщо вони розташовані поруч із масивними зорями, які виробляють багато високоенергетичного випромінювання. Крім того, диски швидше зникають у регіонах, де зорі розташовані тісніше одна до одної.
Дослідження показало, що в регіонах Лебідь OB2 з меншою кількістю високоенергетичного випромінювання та меншою кількістю зір частка молодих світил становить близько 40 %. Для регіонів із вищим рівнем високоенергетичного випромінювання та більшою кількістю зір показник знижується до 18 %. Найгіршим же місцем для формування планетної системи є зона радіусом в 1,6 світлового року навколо найбільш масивних зір.
В окремому дослідженні, проведеному тією ж командою, вивчалися властивості дифузного рентгенівського випромінювання в скупченні. Астрономи виявили, що більш високоенергетичне випромінювання виходить з областей, де стикаються зоряні вітри найбільш масивних світил. У результаті газ нагрівається і виробляє рентгенівське випромінювання. Менш енергійне випромінювання, ймовірно, утворюється внаслідок зіткнення газу в скупченні з навколишнім газом.
Нагадаємо, що недавно NASA відклала ухвалення рішення про скорочення фінансування телескопа Chandra.
За матеріалами chandra.si.edu
