Туманність, що лишилася після спалаху наднової, яку люди бачили на небі ще в середньовіччі, виявилася складнішою, ніж здавалося. Тонкі промені газу, що розходяться від місця вибуху, насправді складаються з ланцюжків майже однакових згустків і нагадують намисто з перлів. На нових знімках також видно, що зоря, яка пережила вибух, досі перебуває майже точно в центрі туманності, а це вказує на напрочуд симетричний вибух.
Згустки більші за Сонячну систему
Туманність Pa 30 розташована в сузір’ї Кассіопеї приблизно за 7500 світлових років від нас. Центр Галактики віддалений від Землі на 26 тисяч світлових років, тож туманність у 3,5 рази ближча. Таке розташування дало можливість міжнародній команді під керівництвом Тіма Каннінгема з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики та Іларії Каяццо з Інституту науки і технологій Австрії отримати на телескопі Gemini North найдетальніші на сьогодні знімки об’єкта.
На цих знімках вдалося розрізнити приблизно вдесятеро більше газових волокон, ніж на попередніх. А кожне з них виявилося ланцюжком щільних згустків.
Згустки мають майже однаковий розмір. За словами Іларії Каяццо, ділянка Сонячної системи з планетами вмістилася б у кожному з них приблизно десять разів, і ще лишилося б місце. Сама орбіта Нептуна має поперечник близько 9 мільярдів кілометрів. Звідки така однаковість, поки невідомо, і команда збирається відтворити її в моделях. Результати опубліковано в рецензованому журналі The Astrophysical Journal.
Чому зорю називають «зомбі»
Залишок Pa 30 пов’язують із надновою 1181 року, яку незалежно зафіксували японські, китайські та арабські спостерігачі. Саму туманність помітив астроном-аматор у 2013 році. Ця подія входить до п’яти спалахів дотелескопної епохи, залишки яких астрономи довго не могли знайти.
Наднова 1181 року належала до рідкісного типу Iax. Під час таких спалахів вибухає білий карлик, тобто щільний залишок зорі, який вичерпав своє паливо і має розмір, близький до земного. Для Pa 30 дослідники пропонують сценарій зіткнення двох білих карликів.
Зазвичай термоядерний вибух повністю руйнує білий карлик. У Pa 30 реакція охопила лише частину речовини, і уламок зорі вцілів. Об’єкт, який за звичайним сценарієм мав зникнути, світить далі, тому його й прозвали «зомбі-зорею».
Симетричний вибух
Але чому так важливо, що зоря стоїть у центрі? Бо за несиметричного вибуху вона мала б отримати поштовх. Вибух підкоряється закону збереження імпульсу, і якщо речовина розлітається в один бік сильніше, уцілілий об’єкт відштовхується в протилежному напрямку, як рушниця під час пострілу. Тоді за 845 років зоря помітно відійшла б від центру.
Команда виміряла верхню межу швидкості, з якою зоря зміщується на небі, і вона виявилася напрочуд малою. За словами Іларії Каяццо, зоря практично не віддаляється від місця вибуху, тож речовина розлетілася майже рівномірно в усі боки, як повідомляє Space.com. Ймовірні уламки інших подібних вибухів у Галактиці рухаються значно швидше. Найвідоміший приклад має позначення LP 40-365. Цей білий карлик теж пережив неповний термоядерний вибух і тепер мчить крізь Чумацький Шлях зі швидкістю в сотні кілометрів за секунду.
Пошук схожих залишків
Наднові типу Iax спостерігають і в далеких галактиках, проте там вони виглядають як точкові спалахи. Розгледіти будову залишку можна лише в нашій Галактиці та в кількох найближчих. Pa 30 поки єдиний такий об’єкт у Чумацькому Шляху, де видно і туманність, і зорю в центрі.
Тім Каннінгем не вважає Pa 30 аномалією. Надійні історичні записи про спалахи наднових охоплюють лише близько тисячі років, тож старіші залишки цього типу можуть досі лишатися непоміченими. Команда планує використати характерні ознаки Pa 30, щоб шукати подібні об’єкти у великих масивах астрономічних даних.
