Деймос — найвіддаленіший із двох крихітних супутників Марса — названий на честь давньогрецького бога страху. На відміну від свого побратима Фобоса, який увесь вкритий кратерами, Деймос має дивно гладку поверхню, засипану товстим шаром реголіту. Окрім цього, на його південному полюсі розташований гігантський кратер завширшки близько 10 км.
Тривалий час астрономи не могли зрозуміти, які саме події сформували такий незвичний ландшафт. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Astronomy, дає відповіді на ці запитання.
Один фатальний удар
Місія Hera Європейського космічного агентства, яка у березні 2025 року зробила детальні знімки Деймоса з близької відстані, надала вченим нові цінні дані. Команда дослідників під керівництвом д-ра Сабіни Радукан з Міжнародного інституту космічних наук та Вільного університету Брюсселя порівняла отримані фотографії з масштабним комп’ютерним моделюванням.
За допомогою спеціального коду, розробленого у Бернському університеті, науковці провели близько сотні симуляцій зіткнень, кожна з яких тривала майже тиждень. За результатами розрахунків, найімовірнішим сценарієм виявився удар астероїда діаметром приблизно 320 м, який врізався у Деймос під кутом 40°.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруЦього єдиного катастрофічного зіткнення виявилося достатньо, щоб повністю змінити обличчя супутника. Вибух вибив величезну кількість уламків та пилу, які осіли назад на поверхню, утворивши «ковдру» завтовшки до 200 м. Саме цей шар заховав під собою дрібні давні кратери, зробивши Деймос візуально гладшим за Фобос.
Чому Деймос не розпався?
Виникає логічне питання: чому настільки потужний удар не розтрощив порівняно невеликий супутник діаметром близько 12 км?
Відповідь ховається у внутрішній будові Деймоса. Результати спостережень підтверджують, що він має надзвичайно пористу структуру — його нутро скоріше нагадує пухку купу космічних каменів, утримуваних разом слабкою гравітацією. Коли астероїд врізався в поверхню, розтріскана середина Деймоса спрацювала як амортизатор: вона поглинула й пом’якшила ударну хвилю, врятувавши супутник від повного руйнування.
Відповіді місії MMX
Походження самих марсіанських місяців досі залишається предметом дискусій: вони можуть бути як захопленими гравітацією Марса астероїдами, так і фрагментами, вибитими з самого Марса під час давніх зіткнень. Пориста структура Деймоса схиляє вчених до першої гіпотези, однак остаточну крапку в цій історії має поставити майбутня японська місія MMX (Martian Moons eXploration).
Запуск апарату MMX від JAXA заплановано на кінець цього року. У 2027 році він прибуде до системи Марса, проведе детальні спостереження за обома супутниками та збере зразки ґрунту з Фобоса, які мають повернутися на Землю у 2031 році. Зібрані дані допоможуть не лише перевірити розрахунки щодо Деймоса, а й краще зрозуміти еволюцію усієї Сонячної системи на ранніх етапах її формування.
Раніше ми повідомляли про те, як супутники Марса виявились залишками загиблої комети.
За матеріалами CNN
