Науковці кажуть, що, попри чинні уявлення про завершення геологічних процесів на Місяці, поблизу від його ядра все ще існує тонкий шар розплавленої магми. Такий висновок вони зробили, спостерігаючи за дією припливних сил Землі на наш супутник.
Докази існування розплавленого шару
Ми знаємо, що під поцяткованою кратерами силікатною корою Місяць має тверду олівінову мантію і металеве ядро. Однак деякі інші дослідження також припускають, що частково розплавлений шар може лежати в основі твердої мантії, затиснутий між нею і твердим ядром. Але інші докази суперечать цьому.
Тепер Сандер Гуссенс (Sander Goossens) та його колеги представляють нові вимірювання в AGU Advances, які підтверджують існування цієї дещо розплавленої перехідної зони, що може мати ключові наслідки для нашого розуміння структури, походження та еволюції Місяця.
Нові докази з’явилися в результаті аналізу припливів і відпливів на Місяці. Подібно до того, як гравітаційне тяжіння Місяця і Сонця періодично спотворює форму і гравітаційне поле Землі, змушуючи океани підійматися й опускатися, Земля і Сонце притягують наш супутник, викликаючи приливні ефекти, які деформують форму Місяця і його гравітацію.
Реакція Місяця на приливні сили частково залежить від його глибокої внутрішньої структури, тому дослідники можуть вивчати цю реакцію, щоб отримати підказки про місячні надра.
Модель місячних надр
Попередні дослідження вже вивчали зміни гравітації супутника Землі у відповідь на припливи й відпливи протягом місяця. У новій роботі дослідники вперше зафіксували річні зміни, проаналізувавши дані супутникової лабораторії NASA Gravity Recovery and Interior Laboratory (GRAIL) та Місячного розвідувального орбітального апарата.
Потім вони включили місячні та річні зміни гравітації супутника разом з іншою інформацією, такою як середня щільність Місяця, в модель, що імітує природу місячних глибин. Вони виявили, що без включення м’якшого шару в основі мантії модель не може відтворити спостережувані гравітаційні вимірювання. Іншими словами, це дослідження свідчить про високу ймовірність існування частково розплавленого глибокого шару мантії.
Дослідники припускають, що якщо він існує, то може складатися з багатого на титан матеріалу під назвою ільменіт. Однак для кращого розуміння цього шару і визначення джерела тепла, яке підтримує розплав протягом, імовірно, мільярдів років, потрібні додаткові дослідження.
За матеріалами phys.org