На висоті приблизно 500 м над поверхнею Місяця Ніл Армстронг перейшов на ручне керування посадковим модулем Apollo. Бортовий комп’ютер місячного модуля хотів посадити астронавтів на вкрите валунами поле. Тому легендарному пілотові довелося швидко ухвалити рішення та посадити лендер самостійно. Тим часом у модулі звучали хибні сигнали тривоги, а датчик показував, що паливо закінчується катастрофічно швидко. На щастя, Армстронг і Базз Олдрін посадили місячний модуль і пройшлися Місяцем влітку 1969 року. Впродовж наступних кількох років поверхню Місяця досліджували ще п’ять місій Apollo.
Тепер через пів століття NASA має намір повернути астронавтів на Місяць. Аерокосмічна адміністрація вже поставила свою нову надважку ракету SLS на стартовий майданчик у межах підготовки до свого першого випробувального запуску. Проте висадка людей на Місяць, як і раніше, залишається надзвичайно небезпечним процесом.
Легко не буде
NASA обрала компанію SpaceX для створення нового модуля для Місяця. А нещодавно адміністрація звернулася до інших компаній із проханням побудувати кілька посадкових модулів альтернативної конструкції. Хоч би які кораблі зрештою не сіли на Місяці, попереду на них чекають непрості, але вельми подоланні випробування.
«Це буде складно, не сумнівайтеся», — прокоментував Том Персі, провідний інженер системи посадки в Центрі космічних польотів імені Маршалла NASA.
Проблема №1: відсутність атмосфери на Місяці
Коли космічні кораблі приземляються на Землю, атмосфера відіграє роль сповільнювача. Але атмосфера Місяця надзвичайно тонка, як найвищі прошарки атмосфери Землі, де розташована Міжнародна космічна станція. Тому відсутність атмосфери потребує більше палива для гальмування. При цьому можливостей для помилок астронавтами залишається дуже мало у зв’язку з обмеженою кількістю палива. Безумовно, аварійний запас передбачений у разі виконання непередбачених завдань, як-от важлива корекція польоту. Але місія, зазвичай, не може допустити дуже великих невдач.
Проблема №2: на Місяці немає GPS
На Землі літаки покладаються на GPS — супутникову навігаційну систему США. Вона також забезпечує точні координати посадки, коли літаки та інші літальні апарати рухаються небом. Але такої супутникової мережі довкола Місяця немає. Тож астронавтам доведеться орієнтуватися так, як це було під час місій Apollo понад 50 років тому. Вони будуть покладатися на розрахунки комп’ютерів місячного модуля, щоб залишатися на курсі до певного місця посадки. Важливо зазначити, що астронавти теж зможуть взяти на себе управління кораблем, як це зробив Ніл Армстронг, у разі помилки системи.
Добре, що сучасні технології запропонують астронавтам значно більше допомоги перед заходом на посадку. Сучасна технологія, яка називається «Відносною навігацією по місцевості», використовує камеру для відображення місцевості під час спуску. Вона гарантує, що астронавти направляться в потрібне місце, що допоможе апарату уникнути кратерів або валунів. Варто зазначити, що випадкова посадка на великий валун може мати катастрофічні наслідки як для космічного апарата, так і екіпажу.
Проблема №3: південний полюс Місяця — моторошне темне місце
Екіпаж Apollo відвідував яскравий, залитий Сонцем бік Місяця. Але під час місії Artemis астронавти опиняться усередині кратера на південному полюсі супутника Землі. Вчені-планетологи підозрюють, що у цьому дуже холодному та темному регіоні вдосталь льоду та інших цінних ресурсів. Сонце там завжди біля обрію, і може відкидати на поверхню дуже довгі тіні. Ці тіні спотворюватимуть візуальну орієнтацію під час посадки.
Отже, здійснити посадку на затіненому боці Місяця без GPS або допомоги атмосфери буде вкрай непросто. Але аерокосмічна адміністрація готується до безперервної низки щорічних висадок на Місяць, починаючи приблизно з 2027 року. Ці спроби, безперечно, зачарують світ, як і успішні місії Apollo пів століття тому.
Раніше ми повідомляли, як LRO сфотографував потенційне місце посадки місії Artemis III.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
