Solar Orbiter знайшов потенційне джерело сонячного вітру

Європейський апарат Solar Orbiter реєструє низку невеликих викидів матерії у межах корональних ділянок Сонця, що існують приблизно 100 секунд. За словами вчених, такі явища можуть виникати через магнітне переплетення та створювати достатньо високотемпературну плазму, яка живить сонячний вітер. Дослідження з цього питання були опубліковані у журналі Science.

Плазма постійно вивергається із Сонця
Плазма постійно вивергається з Сонця, утворюючи сонячний вітер. Ймовірним джерелом цієї плазми є корональні діри — області корони нашої зорі з лініями магнітного поля, що відкриваються назовні. Solar Orbiter спостерігав корональну діру й ідентифікував у ній кілька типів дрібномасштабних струменів. Вчені підрахували, що ці струмені дають достатньо енергії та плазми для забезпечення значної частини сонячного вітру, принаймні у спокійні періоди. Авторство зображення: ESA / NASA / Solar Orbiter

Сонячний вітер — це постійний потік плазми, що виходить із Сонця та пронизує всю геліосферу. За сонячним вітром зі швидкістю понад 500 км/с можуть стояти великі корональні ділянки (головним чином полярні), де магнітні лінії роз’єднані. Менші корональні ділянки, які формуються біля активних областей, можуть бути джерелами повільнішого вітру. Проте фізичні причини та механізми його прискорення досі не зовсім зрозумілі. Це може бути пов’язано з процесами турбулентності або з переплетенням магнітних силових ліній в сонячній короні. Одним із джерел плазми можуть бути викиди та потоки, що спостерітаються у перехідному шарі Сонця.

Лакшмі Прадіп Читтой і його колеги з Інституту досліджень Сонячної системи імені Макса Планка опублікували результати спостережень корональної ділянки біля південного полюса Сонця, здійснених 30 березня 2022 року за допомогою ультрафіолетової камери космічного апарата Solar Orbiter. Вчені виявили низку маломасштабних викидів завширшки 200–400 км. Ті, що спостерігалися в темних областях, мали лінійну чи Y-подібну форму. Інші, виявлені біля ізольованого яскравого сліду всередині корональної ділянки, не мали форми Y. Тривалість дії викидів коливалася в інтервалі від 20 до 100 секунд. Також була зареєстрована слабка емісія, схожа на вуаль, що вказує на викиди з дослідженої ділянки.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Є припущення, що ці маломасштабні викиди можуть бути аналогами викидів із корональних ділянок, виявлених раніше. Щодо викидів Y-подібної форми, які виникають через переплетення відкритих і закритих силових ліній і характеризуються швидкостями руху плазми до 100 км/с, то вони можуть направляти частину або всю речовину з викидоподібних структур уздовж відкритих магнітних полів корональної ділянки, живлячи сонячний вітер.

Раніше ми розповідали про магнітне вітрило та іонний вітер.

За матеріалами sci.news.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Місячна логістика переходить на модель спільних рейсів
Обмін речовиною між зорями створює найяскравіші наднові
Космічні інвестиції збільшились до рекордних обсягів за перше півріччя
Чорні діри постійно поглинають одна одну для виживання
Прихована загроза у космосі: як виявити супутник з ядерною зброєю
Космічні самітники виявились попередниками зоряних систем
Нейтрино можуть народжуватися всередині загадкових червоних цяток
Ядерну батарею для супутників вперше випробовують у космосі
В архівах TESS вперше виявили планету методом мікролінзування
Космічний апарат NASA New Horizons успішно вийшов із найдовшої гібернації та перебуває у справному стані