Місяць — найближче до нас небесне тіло. Тому кожен охочий може спробувати роздивитися на ньому різні об’єкти. Однак розібратись у мішанині плям на поверхні нашого природного супутника не так просто. Це розповідь про те, що цікавого можна роздивитися під час повні.
Місячні моря
Коли ми спостерігаємо Місяць, то перше, що впадає в око, — це світлі та темні ділянки його поверхні. Традиційно перші називають місячними материками, а другі — місячними морями. Склалося таке найменування ще в часи, коли люди нічого не знали про це небесне тіло. А коли вчені врешті встановили, що води у місячних морях немає, і це просто вкриті темним базальтом рівнини, змінювати назву не стали.
Місячні моря займають лише 16% поверхні нашого супутника. Але більшість із них сконцентровано на його видимому боці, тому здається, що на них припадає майже половина його поверхні. Найбільша «морська» ділянка займає майже всю західну половину видимої півкулі й називається Океаном Бур (Oceanus Procellarum). На захід від нього розташована велика кругла пляма — Море Дощів (Mare Imbrium).
На південь від Моря Дощів розташоване ще одне велике, але вкрите ділянками місячного «суходолу» та численними кратерами Море Островів (Mare Insularum). Ще південніше розміщені три невеликі темні рівнини, що майже зливаються одна з одною: Море Пізнане, Море Вологості та Море Хмар.
У західній півкулі Місяця теж багато морів. Прямо на схід від Моря Дощів розташоване Море Ясності, яке видно достатньо чітко. На південь від нього — Море Пари, а на схід — Моря Спокою та Достатку. Дуже помітним також є Море Криз. Воно розташоване ніби окремо на північний схід від усіх перелічених.
Крім того, на видимому боці нашого супутника розташовані ще сім менших морів і ділянки рівнин «морського» типу, які називаються затоками, озерами та болотами, хоч у них немає жодної краплини води. Більшість «водних» об’єктів на поверхні Місяця названі на честь певних загальних понять. Винятки становлять моря Гумбольдта та Сміта, названі на честь учених ХІХ століття.
А ось на невидимому для нас боці Місяця є лише два невеликих моря та три озера. Вперше про них люди дізнались 1959 року, після прольоту космічного апарата «Луна-3». Вони мають назву Море Мрії та Море Москви.
Що таке місячні кратери?
Найбільш упізнаваною деталлю місячного рельєфу є кратери. Саме слово crateris у перекладі з латини означає «чаша». Ці велетенські круглі структури й справді нагадують гігантські чаші. Утворюються вони під час зіткнення з Місяцем метеоритів і астероїдів.
Зазвичай кратер складається з заглиблення круглої форми та валу навколо нього. Також у великих кратерів може бути центральна гірка й ореол викидів навколо, який скидається на світлі промені, що розходяться вусібіч від ударної структури.
Загальна кількість кратерів на поверхні Місяця надзвичайно велика. Лише структур діаметром понад 20 км налічується більше п’яти тисяч. А кількість об’єктів діаметром більш ніж кілометр взагалі перевищує мільйон.
Традиційно місячні кратери названі на честь учених. Серед них переважать астрономи та фізики, але й іншим трохи «дісталося». Найбільший із кратерів названий на честь данського астронома Ейнара Герцшпрунга. Діаметр формації — 570 км, але із Землі вона не помітна, бо розташована на зворотному боці Місяця.
Взагалі так сталося, що, на відміну від морів, більшість великих кратерів зосереджена саме на зворотному боці нашого супутника. Зокрема, з 11 структур діаметром понад 300 км десять знаходяться саме там.
І лише кратер Байї розміром 301 км розташований на краю видимого боку. Він названий на честь французького астронома та політичного діяча Жана Байї, відомого тим, що під час Французької революції займав пост мера Парижа, але потім був страчений.
Кратери, які можна побачити на Місяці
Попри великий розмір, побачити кратер Байї на Місяці непросто. Він достатньо сильно зруйнований і розташований у дуже незручному для спостереження місці. Його можна знайти на західному краю місячного диска біля південного полюса.
Краще видно кратер Клавій, діаметр якого складає 230 км. Названий він на честь німецького математика й астронома, члена Ордену єзуїтів Христофора Клавія. Розташований він також у південній півкулі, але ближче до центру місячного диску.
А ось третій за розмірами кратер видимого боку Місяця розгледіти дуже важко, хоча він і має діаметр 227 км і розташований у помірних широтах південної півкулі. Причина полягає в тому, що він дуже давній і сильно зруйнований. Названа ця деталь місячного рельєфу на честь Анрі Деландра — французького астронома початку XX століття, який багато займався спектроскопією та передбачив активність Сонця у радіодіапазоні.
Ще два кратери на видимому боці нашого супутника з діаметрами понад 200 км мають назви Шиккард і Жансен. Але умови їхнього спостереження теж не можна назвати вдалими. Значно краще із Землі спостерігати не такі великі, але молоді та яскраві кратери. Так, у південній півкулі є кратер Тихо. Попри те, що його розмір становить усього 85 км, він оточений найбільшою на Місяці системою світлих викидів. Світлі промені від нього тягнуться на сотні кілометрів.
Також дуже помітним є кратер Коперник. Він лежить у північній півкулі Місяця на краю Океану Бур. Його викиди не настільки великі, як у Тихо. Але завдяки тому, що розташований він на більш контрастній темній поверхні, на нього зразу звертаєш увагу.
Чи можна побачити на Місяці гори?
Крім морів і кратерів, на Місяці є ще й гори. Вони дуже нагадують земні, тому назви отримали на честь них, хоча і тут є винятки. Найдовшою місячною гірською системою є Кордильєри, названі на честь найбільшої гірської системи Землі, що протяглася через усю Південну Америку.
Місячні Кордильєри не такі масштабні, але їхня довжина становить 956 км. Щоправда, із Землі ми бачимо лише східну частину цих гір. Вони розташовані на південному заході місячного диска. Насправді ця система являє собою кільце, що оточує море Східне. Між самим морем і Кордильєрами є ще один хребет — гори Рук, другий за протяжністю на Місяці.
А ось місячні Апенніни з Землі видно надзвичайно добре. Це саме той світлий трикутничок, що обмежує з південного заходу Море Дощів. Насправді вони мають довжину 600 км, тобто більше, ніж відстань від Києва до Львова. Названо їх на честь гірської системи, що простягається вздовж півострова, де розташована Італія.
На північ від місячних Апеннін знаходиться Кавказ. Протяжність цих гір становить майже 500 км, проте їхня висота сягає 6 км. Є на Місяці й свої Карпати, Альпи та Піренеї, а також гори Юра. До Святого Юра вони жодного відношення не мають і названі на честь гірського масиву у Швейцарії. Він же, до речі, дав назву Юрському періоду в історії Землі, коли на ній жили динозаври.
Як спостерігати за Місяцем
Звичайно, для того, аби все це побачити, необхідно спостерігати за нашим супутником у ясну ніч. Зрозуміло, що у фазі нового місяця це зробити неможливо. Ідеальним часом логічно виступає повня, яка настає раз на 29 діб. Тоді можна одночасно роздивитися максимальну кількість деталей рельєфу.
Але й ситуація, коли Місяць зростає чи, навпаки, спадає, теж має свої переваги. Бо тоді через об’єкти на його поверхні проходить термінатор. І виникає ситуація, коли один їх бік добре освітлений, а інший — затінений. У таких умовах можна добре розгледіти обриси гір і кратерів.
У будь-якому разі людям, які хочуть побачити щось на Місяці, варто озброїтися його картою та вивчити її. Багато цікавих речей можна розгледіти й неозброєним оком, однак навіть бінокль або невеликий телескоп здатні суттєво розширити перелік деталей, які можна роздивитися.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
