На представлених знімках апарата LRO зображена одна з найвідоміших деталей місячної поверхні — кратер Тихо. Його діаметр складає 85 км. Звичайно, на Місяці є безліч значно більших ударних формацій. Проте Тихо, безперечно, найпомітніший серед них. Він оточений системою світлих променів, які тягнуться на тисячі кілометрів по місячній поверхні та складаються з викинутої при метеоритному ударі речовини.
Згодом, під дією космічних променів та падінь мікрометеоритів, речовина викидів темніє і стає невідмінною за кольором від решти поверхні. Тому наявність променевої системи свідчить про те, що за астрономічними мірками кратер виник недавно.
Аналіз зразків порід, зібраних експедицією Apollo 17, дозволив встановити, що Тихо утворився приблизно 108±4 млн років тому. Через 3 — 4 дні після удару частина викинутих при зіткненні уламків мала досягти Землі, породивши дуже видовищний метеорний дощ. Вочевидь, його єдиними свідками були динозаври.
Центральний пік Тихо височить над дном у середньому на 2,4 км, зовнішній вал — на 4,7 км. Його внутрішній схил має яскраво виражену терасоподібну структуру. Околиці кратера усіяні безліччю інших ударних формацій різних розмірів. Деякі з них утворилися внаслідок падіння найбільших уламків, викинутих під час удару, який створив Тихо.
Через порівняльну молодість усі структури кратера збереглися майже у непошкодженому стані. Завдяки цьому він є дуже цікавим об’єктом для спостережень. За роки роботи апарат LRO неодноразово знімкував його з усіх можливих ракурсів. Ці знімки допомогли виявити ще одну цікаву особливість Тихо. Виявилося, що на вершині його центрального піка лежать 120-метровий валун. Як саме він потрапив туди, лишається загадкою.
