Нове дослідження 44 «зоряних колисок» у нашій Галактиці показало, що ці газопилові хмари не перебувають у стані рівноваги, як це вважалося досі. Замість цього вони переживають інтенсивний колапс. Сили гравітації максимально намагаються стиснути їх.
Дослідження «зоряних колисок»
Цілком можливо, що зорі утворюються зовсім не в таких умовах, як звикли думати науковці. Ні, те, що відбувається цей процес у холодних газопилових хмарах, так званих «зоряних колисках», ніхто під сумнів не ставить, але ось те, на що вони самі схожі у новому дослідженні, опублікованому в The Astrophysical Journal Letters, описано зовсім по-новому.
У роботі використовувався огляд Radio Ammonia Mid-Plane Survey (RAMPS), здійснений за допомогою радіотелескопу обсерваторії Green Bank. Він дозволив оглянути 24 квадратних градуси галактичної площини й дослідити 44 щільних області зореутворення.
Вчені виявили, що 43 з них, тобто майже всі, перебувають у стані, коли у будь-який момент може початися гравітаційний колапс, або він вже відбувається. Простіше кажучи, ці хмари починають стрімко стискатися під власною вагою. І це, судячи з усього, дає поштовх до утворення нових світил.
То як же утворюються зорі?
Усе це було б не дуже цікаво, якби не суперечило усьому, що вчені досі вважали правильним щодо ранніх етапів утворення зір. Адже зараз домінує думка, що домінантна сила у «зоряних колисках» — не гравітація, а турбулентність. Вона підтримує їх у стабільному стані певний тривалий час і забезпечує поступовий ріст щільних зародків, всередині яких потім спалахують нові зорі.
Єдина сила, яка в цих умовах може чинити опір гравітації — магнітні поля. Тільки там, де вони справді сильні, можуть утворюватися масивні зоряні зародки. І це добре пояснює, чому велетенські зорі народжуються відносно нечасто.
Схоже, що Всесвіт значно складніший, ніж ми думали. І тепер науковці хочуть застосувати Великий масив антен Атаками, щоб докладніше розібратися з тим, що відбувається у зоряних яслах.
За матеріалами phys.org