Місячні височини утворилися з легкого розплавленого анортозиту. Ця гірська порода входила до складу магмової суспензії, що покривала поверхню Місяця.
Як могли утворитися місячні височини
Сучасні вчені продовжують вивчати зразки реголіту, який привезли астронавти Apollo 11. Ці породи дають нам змогу вивчити хімічний та мінеральний склад місячних гір. Нещодавно встановили, що мінерал анортит представлений у них дуже нерівномірно. Найбільше його біля поверхні, найменше — на глибині.
Цей факт означає, що анортозит мав довший час застигання, ніж океан магми, з якого він виплавився. Місячним височинам для повного застигання необхідно було 200 млн років. А решті океану, з якого, наприклад, утворилися місячні моря, — лише 100 мільйонів.
У статті, опублікованій у Geophysical Letters, автори змоделювали океан магми на Місяці таким, яким він був 4,3 млрд років тому. Коли у цьому океані почали застигати найважчі компоненти, то їхнє осідання на дно викликало конвекцію магми. І ці кристали знову почали підійматися ближче до поверхні. Вони опинилися у підвішеному стані.
Океан магми перетворився на суспензію — рівномірну суміш рідкої та твердої фаз. У такому стані йому для застигання знадобилося не 100, а 200 млн років. Внаслідок цього все ще рідкі анортозити поступово видавлювалися більш важкими породами, які поволі твердли, на поверхню. Зрештою, вони й самі застигли, сформувавши відомі нам місячні височини.
Що думали люди про місячні гори раніше
Місячні анортозити значно легші за базальти, але при цьому вони формують височини, а базальти — низини. І перші, й другі народилися з океану розплавленої магми.
Учені думали, що спочатку на поверхні магмового океану утворилася кірка з легкого анортозиту. Вона плавала доти, поки океан не застигл. Так утворилися гори з анортозиту. Однак тепер стає зрозумілим, що все було навпаки.
За матеріалами www.universetoday.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
