Космічний телескоп Hubble сфотографував карликову галактику в сузір’ї Тукана. Вона розташована на відстані 3,6 млн світлових років від нас. Хоча ця зоряна система і пов’язана із Місцевою групою гравітаційно, супутником жодної з великих галактик вона не є.
Карликова галактика у Місцевій групі
На цьому новому зображенні, отриманому космічним телескопом NASA Hubble, розсип зірок слабко світиться на відстані у понад 3 млн світлових років від нас. Ця карликова галактика відома як Карлик Тукана, бо розташована в однойменному сузір’ї. Вона являє собою пухке скупчення старіючих світил на дальньому краю Місцевої групи — гравітаційно зв’язаної групи, до якої входить і Чумацький Шлях.
Карлик у Тукані був відкритий у 1990-му Р. Джей Лавері, того ж року, коли був запущений Hubble. Від решти подібних об’єктів цю систему вирізняють дві речі: її класифікація та ізольованість. Вона має набагато менший розмір і світність, ніж більшість інших сферичних карликових галактик. Пил у ній розріджений, а зоряне населення зміщене у бік старіших зір, що надає їм тьмяного вигляду.
Карлик у Тукані розташований на відстані близько 3,6 млн світлових років від центру мас Місцевої групи, далеко від Чумацького Шляху та інших галактик. Це лише одна з двох карликових сфероїдальних галактик Місцевої групи, яка перебуває так далеко, що змушує астрономів припускати, що зіткнення з більшою галактичною сусідкою під назвою Андромеда відкинуло її в далечінь близько 11 млрд років тому.
«Космічна скам’янілість» на знімку Hubble
Такі первозданні властивості дозволяють вченим використовувати карлик Тукана як космічну скам’янілість. Карликові галактики можуть бути ранніми складовими більших галактик, а оскільки старі зорі живуть у такому ізольованому середовищі, їхній аналіз може допомогти простежити формування галактик від самого початку.
З цієї причини Hubble пролетів далеко через Місцеву групу, використовуючи можливості вдосконаленої камери для спостережень, а також ширококутної та планетарної камери, щоб зустрітися з цією далекою самотньою галактикою. Вивчення її структури, складу та історії зореутворення проливає світло на епоху реіонізації, коли перші зорі й галактики виникли з темряви мільярди років тому.
За матеріалами phys.org
