Навколо Сонця обертається вісім великих планет і до десятка таких, що вважаються карликовими. Але астрономи періодично заявляють, нібито знайшли докази існування ще одного великого небесного тіла. Тож розберімося разом, які факти наводять учених на думку, начебто там справді «щось є», і чому вони досі не показали світлини цього тіла.
1. Чому Плутон — не дев’ята планета?
З 1930 по 2006 рік люди вважали дев’ятою планетою Сонячної системи Плутон. Однак чим більше вчені вивчали це небесне тіло, тим більше воно здавалося занадто маленьким і невідповідним для такої ролі.
Потім за Нептуном відкрили ще кілька подібних об’єктів. Довелося вводити новий клас тіл — карликові планети. Саме серед них і опинився Плутон. Він достатньо великий, аби набути сферичної форми, але все ж замалий для того, щоб очистити околиці своєї орбіти від усіляких дрібніших «небесних каменів». Утім, спроби знайти справжню дев’яту планету не припинялися.
2. Чому вчені думають, що за нептуніанською орбітою може бути щось велике?
За орбітою Нептуна пролягає так званий Пояс Койпера. Він складається з величезної кількості крижаних тіл. Розміри багатьох із них сягають сотень кілометрів. Їхній рух зазнає чималого впливу гравітації восьмої планети.
Однак деякі вчені переконують, що лише її впливом пояснити особливості орбіт об’єктів Поясу Койпера (койпероїдів) неможливо. Занадто вже багато з них мають витягнуту форму чи сильно нахилені до площини екліптики. Крім того, астрономи знайшли достатньо койпероїдів, орбіти яких дивним чином згруповані. Саме це й дозволяє говорити про наявність за Нептуном дев’ятої великої планети й навіть приблизно розраховувати її розташування.
3. Чому досі нічого не знайшли?
Попри всі теоретичні побудови, в науковому світі реальність дев’ятої планети мало хто визнає. Причина цього полягає в тому, що жодного її зображення у будь-якому спектральному діапазоні так і не отримали. Можна було б думати, що наші телескопи для цього занадто слабкі, але насправді це не так.
2009 року в космос запустили апарат WISE, який, по суті, був надзвичайно чутливим інфрачервоним телескопом. Він оглянув усе небо і знайшов чимало коричневих карликів на відстанях, що вимірюються світловими роками. Деякі з цих карликів не набагато більші за Юпітер. А от газового гіганта, розташованого в тисячі разів ближче, космічний телескоп так і не знайшов.
4. Наскільки далеко має перебувати дев’ята планета?
Лишається невелика ймовірність того, що загадкова планета достатньо невелика й рухається далеко від Сонця. Майже напевно на відстанях менш ніж 100 а.о. нічого розміром із Землю чи більше немає, бо астрономи на таких відстанях бачать значно дрібніші об’єкти.
У середині 2010-х років вчені припускали, що може йтися про планету, що за масою схожа на Нептун і розташована на відстані приблизно 250 а.о. Зараз уже йдеться про діапазон відстаней у 250–500 а.о. і масу, лише втричі більшу за земну. Можливості для існування у Сонячній системі дев’ятої планети весь час звужуються.
5. Хіба вчені не довели існування Нібіру?
Часто при згадці дев’ятої планети Сонячної системи можна почути назву «Нібіру». Нібито вчені вже довели, що це небесне тіло раз на кілька тисяч років наближається до нашого світила і в цей момент стається щось страшне.
Насправді Нібіру ніколи не була науковим припущенням. Її вигадав у 1976 році американський письменник радянського походження Захарія Сітчин, який не має стосунку до астрономії. Назву він узяв із шумеро-аккадської міфології.
Крім Нібіру, різні автори розміщували у хмарі Оорта газовий гігант Тюхе і навіть коричневий або червоний карлик Немезіду. Однак жодних астрономічних доказів їхнього існування ніколи не наводилося.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
