Може здатися, що на цьому знімку телескоп Hubble зазнімкував космічну примару. Загалом таке враження не настільки вже далеке від істини: у поле зору камер орбітальної обсерваторії потрапила планетарна туманність Abell 78, розташована на відстані близько 5 тис. світлових років від Сонця в сузір’ї Лебедя. Її діаметр становить 3 світлових роки.
Подібні структури утворюються наприкінці життєвого циклу сонцеподібних зір, які вже розпочали скидання своєї оболонки. Ультрафіолетове випромінювання оголеного зоряного ядра іонізує викинуту речовину, змушуючи її світитися та породжуючи вельми барвисті картини.
У випадку з Abell 78 у ядрі світила вже припинилося «горіння» водню та гелію. Однак там ще йдуть деякі термоядерні процеси, що призводять до викиду залишків зоряної речовини з високими швидкостями. Через це навколо ядра й сформувалася спостережувана оболонка неправильної форми. Її слабкий ореол складається з атомарного водню, а внутрішнє еліптичне кільце — з гелію.
Своєрідний «пам’ятник» загиблій зорі проіснує за космічними масштабами зовсім недовго. Вже за кілька тисяч років зоряне ядро охолоне та перетвориться на тьмяний білий карлик, який перестане випромінювати достатню кількість ультрафіолету для іонізації навколишньої речовини, і воно стане невидимим, а потім поступово розсіється в просторі.
За матеріалами https://esahubble.org
