Північна Полярна Шпора, що спостерігається в північній частині Чумацького Шляху, пов’язана не з центром нашої Галактики або так званими бульбашками Фермі, а з групою молодих масивних зір в околицях Сонячної системи. Астрономи дійшли такого висновку, переоцінивши відстань до різних частин цієї структури.
Північна Полярна Шпора є великою структурою, спостережуваною в м’яких рентгенівських променях і радіодіапазоні в північному небі. Вона має вигнуту форму і простягається від площини Чумацького Шляху (в районі сузір’я Стрільця) до галактичної широти 80° і довготи 20°. Оцінки довжини Шпори лежать у діапазоні від кількох сотень до кількох тисяч світлових років, а випромінювання від неї характеризується сильною поляризацією.
Існує ціла низка теорій про природу Шпори — від залишку наднової до незвичайного «відгалуження» бульбашок Фермі. Однак результати недавнього дослідження говорять про іншу можливість. Група астрономів з Індійського інституту технологій вирішила спробувати визначити відстань до структури з якомога більшою точністю. Для цієї цілі вони проаналізували дані оглядів Pan-STARRS1, 2MASS і космічного телескопа Gaia, а також провели моделювання на основі даних огляду HI4PI та знімків телескопа XMM-Newton.
Учені з’ясували, що ділянки Північної Полярної Шпори на галактичних широтах понад 26° розташовані в межах 460 світлових років від Сонця, а ділянки на галактичних широтах менш як 11° — у межах 2285 світлових років. Це дало змогу зробити висновок, що структура належить не до центру Чумацького Шляху або до бульбашок Фермі, а до асоціації Скорпіона-Центавра. Так називається група з кількох тисяч масивних світил, вік яких не перевищує 15 млн років. Вочевидь, Шпора пов’язана з процесами зореутворення в Місцевому Пузирі — області розрідженого гарячого газу неправильної форми, розташованій усередині рукава Оріона. Стаття з результатами дослідження була опублікована в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
За матеріалами https://nplus1.ru
