Абсолютно всі зорі, які ми можемо побачити на нічному небі неозброєним оком, належать нашій галактиці Чумацький Шлях. Але найчастіше ми називаємо «Чумацьким Шляхом» характерну світлу стрічку, що простяглася через весь небосхил. Саме вона домінує на знімку, зробленому в чилійській обсерваторії Ла-Сілья.
Подібний вигляд неба пояснюється нашою «галактичною адресою». Сонячна система розташована на околиці невеликого спірального рукава Оріона. При цьому Сонце розташоване ближче до краю Чумацького Шляху, ніж його центру. Сама наша Галактика загалом має форму гігантського млинця з яскравим потовщенням у центральній частині, що називається балджем. Майже всі видимі речовини, що містяться в ній (зорі, газ, пил), лежать у межах тонкого основного диска. Смуга Чумацького Шляху, що спостерігається нами — вигляд цього диска зсередини. Не дивно, що він виглядає значно яскравіше, ніж сусідні області неба, особливо коли ми дивимося всередину нього у напрямку густонаселеного галактичного центру.
На тлі яскравої смуги Чумацького Шляху помітні червоні точки областей активного зіркоутворення та темні звивисті волокна міжзоряного пилу. Трохи правіше за центр кадру, над самою вежею 2,2-метрового телескопа MPG-ESO, видно одного з наших найближчих сусідів — карликової галактики Великої Магелланової Хмари (ВМХ). Зеленувато-рожеве світіння над горизонтом є власне світіння атмосфери, випромінюване збудженими атомами у її верхніх шарах. Воно посилюється після сонячних спалахів, коли Землі досягають хмари високоенергетичних заряджених частинок, викинутих Сонцем – у цей час жителі високих широт спостерігають полярні сяйва.
За матеріалами: https://www.eso.org
