Команда астрономів виявила гігантські рентгенівські промені з двох надмасивних чорних дір, які утворилися, коли Всесвіту було лише 3 млрд років. Вони настільки яскраві, що їхнє світло дорівнює сяйву 10 трлн сонць.
Про відкриття повідомила Джая Майтіл із Гарвардсько-Смітсонівського центру астрофізики 9 червня на конференції Американського астрономічного товариства в Анкориджі.
Використовуючи телескоп Chandra та радіообсерваторію VLA, дослідники побачили, що кожен промінь простягається на 300 тис. світлових років. Це майже втричі більше за діаметр Чумацького Шляху. Промені походять від квазарів — галактик з активними чорними дірами в центрі, розташованих на відстані понад 11 млрд світлових років.
На одному зі знімків Chandra видно фіолетову лінію, що виходить з ядра квазара J1610+1811 — саме такий вигляд має промінь. Його складно побачити, бо він тьмяніший за саме ядро.
«Це як шукати світло свічки поблизу ліхтарика, який світить у наш бік», порівняла Майтіл.
Астрономам вдалося вловити сигнали завдяки унікальному механізму: рентгенівське світло виникає унаслідок взаємодії променів із космічним мікрохвильовим фоном — залишковим теплом Великого вибуху.
Це відкриття допомагає науковцям зрозуміти, як надмасивні чорні діри формувалися та взаємодіяли з оточенням на ранніх етапах еволюції Всесвіту. Астрономи вважають, що саме такі промені могли сповільнювати або пришвидшувати ріст галактик, впливати на розподіл речовини та навіть регулювати утворення зір.
«Ці квазари — як космічні капсули часу», — сказала Майтіл. — Вивчаючи їх, ми можемо дізнатись, якими були перші галактики та як їхня структура змінювалася під впливом чорних дір».
За словами дослідниці, відкриття променів з чорних дір — один із найчіткіших доказів існування таких потужних явищ у ранньому Всесвіті.
Дослідники планують продовжити спостереження, щоб зрозуміти, наскільки поширеним було це явище і яку роль воно відіграло у формуванні сучасного космосу.
