3 та 4 листопада 2021 року Землю «атакувала» геомагнітна буря через серію найпотужніших сонячних спалахів. Їхня наростальна сила є очевидним симптомом початку нового 11-річного сонячного циклу.
«Останні роки ми спостерігали мінімум сонячної активності. Але зараз кількість спалахів поступово збільшується, і невдовзі ми станемо свідками нового максимуму сонячного циклу, пік якого припаде на 2025 рік», — пояснює Білл Муртаг, координатор програми Центру прогнозування космічної погоди (SWPC) Національного управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA).
Як показала нещодавня потужна буря, названа Cannibal CME (корональний викид маси «Канібал»), сонячна активність може серйозно впливати на Землю, викликаючи потужні північні сяйва, що досягають нижчих широт, а також пошкоджувати супутники на орбіті та навіть виводити з ладу енергосистеми планети.
«Корональний викид маси — це, по суті, хмара плазми з магнітними полями масою мільярди тонн. Простіше кажучи, Сонце «вистрілило» по Землі потужним і важким магнітом зі швидкістю 1,5 мільйона кілометрів на годину», — пояснює Білл Муртаг.
Геомагнітні бурі
Геомагнітні бурі — не просто інтригуюче явище. Ці події можуть створити перешкоди для життєво важливої інфраструктури: електромереж, супутників, навігації та радіозв’язку літаків у віддалених районах. Саме через це існує Центр прогнозування космічної погоди. Фахівці стежать за спалахами на Сонці, аби попередити служби про можливі проблеми. І ці попередження у наступні чотири роки відбуватимуться набагато частіше.
Наприклад, 1989 року сонячна буря викликала 12-годинне вимкнення електроенергії в канадській провінції Квебек. Одна з найбільших відомих сонячних бур в історії — «Каррінгтонська подія 1859 року» — навіть вивела з ладу телеграфні системи, а північне сяйво було видно навіть на Гаваях.
На жаль, космічну погоду передбачити набагато складніше, ніж земну, навіть незважаючи на те, що вчені вже знають про 11-річний сонячний цикл. Однак у астрономів поки замало інформації про те, як насправді «працює» Сонце. Місії Parker Solar Probe (NASA) та європейсько-американський Solar Orbiter активно вивчають нашу зорю, але вони не в змозі скласти більш-менш точний прогноз космічної погоди.
Раніше ми повідомляли про те, як орбітальна обсерваторія SDO (Solar Dynamics Observatory) підготувала таймлапс, який демонструє «життєдіяльність» нашого світила у прискореному режимі, показавши 10 років життя Сонця за годину.
