Попри сучасний стан Марсу як сухої та мертвої пустелі, нещодавно знайдені докази свідчать про зовсім іншу історію. Вчені виявили ознаки циклічних змін клімату, які, можливо, відбувалися сезонно. Це, у свою чергу, мало величезний вплив на можливість виникнення життя.
Шестикутні структури, виявлені в кратері Гейл, вказують на існування циклів вологих і сухих періодів. Ці цикли дозволяли мінералам висихати між періодами вологості, створюючи унікальні форми, що пізніше замінювались скам’янілими утвореннями.
«Ми спостерігаємо випадкові сантиметрові полігональні хребти, багаті сульфатами, з’єднані Y-подібними переходами, зафіксованими тріщини, що заповнені свіжими відкладеннями мулу завдяки послідовним вологим і сухим циклам», — заявили дослідники на чолі з геохіміком Вільямом Рапеном з Університету Поля Сабатьє у Франції.
Замість різких гідрологічних подій, викликаних вулканічною діяльністю чи метеоритними ударами, ці результати свідчать про сталий, циклічний, можливо — сезонний клімат давнього Марса. Дослідження підсилюють переконання в тому, що умови там могли бути сприятливими для зародження біологічних процесів і молекулярних основ життя.
Численні докази
З огляду на відсутність тектонічної активності на поверхні Марсу її археологічний «запис» тривалістю понад 4,3 мільярдів років дуже добре зберігся. У цьому записі вчені відшукали численні докази минулого, коли сусідній планеті існували озера, річки та океани, що вже давно висохли.
Клімат раннього Марсу вивчати набагато складніше. Однак Рапен і його колеги показали, що це можливо, якщо знати, де шукати. Вони виявили добре збережені шестикутні візерунки на дні кратера Гейл, де працює марсохід Curiosity. Ці візерунки містять велику кількість солей кальцію та магнію і виникли приблизно 3,6-3,8 млрд років тому. Ці візерунки охоплюють два періоди — Ноахійський і Гесперійський.
Дослідники встановили, що найбільш вірогідною причиною утворення таких візерунків є висихання мокрого грунту, причому воно відбувалося не одноразово. Грунт, який висихає один раз, характеризується Т-подібними тріщинами. Проте його постійне висихання під час повторних циклів створює Y-подібні перетини, що призводять до появи гексагональних фігур.
Концентрація солей у візерункових відкладеннях значно вища, ніж у вихідних породах, що свідчить про осадження з розчину. Ймовірно, солоні води просочували грунт, а потім випаровувалися, залишаючи солі після себе. Товщина візерункових шарів вказує на те, що цикли вологості та сухості існували на Марсі довгий період — від тисяч до, можливо, мільйонів років.
Придатність Марсу до існування життя
Хоча досі немає надійних доказів марсіанського мікробного життя, знайдені циклічні сезони створювали сприятливі умови для формування складних органічних сполук. Кліматичні цикли становлять ще один елемент відповіді на питання щодо потенційної придатності Марсу для життя.
«Наші докази циклічності вологого та сухого кліматів підтверджують гіпотезу, що умови в кратері Гейл відповідали процесам пребіотичної полімеризації. Це підкреслює, що перехідний період Ноахій-Гесперій був сприятливим для виникнення життя. Можливо, навіть більш сприятливим, ніж більш ранній Ноахійський еон із його потенційно вологим середовищем», — зазначають вчені.
Раніше ми повідомляли про те, як рідкісні кристали утворилися на Марсі.
За матеріалами sciencealert.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
